ЧУДЕРМАЙСТЕР СЛОВА – МАЙК ЙОГАНСЕН

Поет, прозаїк, сценарист, автор граматик, словників і численних перекладів з багатьох мов світу; мандрівник, лінгвіст, тенісист, шахіст, фотограф, мисливець і, за власним визначенням, просто чудермайстер – усе це Майк Йогансен.

У своїх численних містифікованих автобіографіях він писав, що має німецьке, шведське та норвезьке коріння. Але точно відомо, що Йогансен народився в Харкові, 28 жовтня 1895 року, в родині вчителя німецької мови, вихідця з Латвії. Мати походила з роду старобільських козаків Крамаревських.

Завершивши 1917 року навчання на філологічному факультеті Харківського університету, Йогансен викладав на педагогічних курсах імені Григорія Сковороди, читав історію української мови та загальне мовознавство у Полтавському й Харківському інститутах народної освіти.

Якщо не брати до уваги жартівливий вірш, вирізьблений дев’ятирічним Майком на дверях льоху, його літературний дебют відбувся 1921 року: поетична збірка «Д’горі» та критичні статті у журналі «Шлях мистецтва». У 1925-му побачила світ перша прозова книга «Сімнадцять хвилин», що складалася з чотирьох новел, яку і критики, і сам автор оцінили стримано.

А вже 1930 року вийшов окремою книжкою magnum opus Майка Йогансена – «Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швайцарію».

Йогансен відзначився й у кіномистецтві. Разом з Юрком Тютюнником вони написали сценарій до довженкової «Звенигори». Заради гонорарів писав титри до німих фільмів. Це були, у прямому сенсі, «найдорожчі рядки» літератора.

18 серпня 1937 року Йогансена забрали з квартири № 12 будинку «Слово» службовці НКВС. Його звинуватили в націоналістичній діяльності та спробі повалення соціалістичного ладу. Попри тортури, на допитах тримався гідно. Майка Йогансена розстріляли 27 жовтня 1937-го у Києві за день до його 42-річчя.

«… Оселившись у царстві тіней, буду вести розумну бесіду з Ґесіодом, Ґейне і Міґелем Сааведро де Сервантесом. Але я з ними говоритиму українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу», – писав Йогансен.

Спадок Майка Йогансена – не лише його тексти, а й яскрава довколалітературна активність: дотепні письменницькі анкети, подорожні нариси, редакторські експерименти в авангардних об’єднаннях, попит на «гонорар наперед» під мисливські набої.

Це була людина, що жила модерністю як пригодою. Харизматичні байки харківського кола – від більярду з Маяковським до кулінарних розіграшів – творять образ чудермайстра, що став емоційним центром харківського літературного кола 1920–1930-х років, якого любили і яким захоплювалися.