Міжнародний день Чорного моря цьогоріч Україна зустрічає з болем і тривогою. Унікальна морська екосистема, яка ще донедавна подавала ознаки відновлення, сьогодні перебуває на межі катастрофи. Російська агресія перетворила Чорне море на полігон екологічного тероризму, де агресор свідомо руйнує природні системи, порушуючи норми міжнародного гуманітарного та екологічного права.

Наслідки окупації Криму та повномасштабного вторгнення виходять далеко за межі України. Забруднення вод, руйнування морського дна, шумові й хімічні впливи, знищення заповідних територій – усе це завдає шкоди не лише нашій державі, а й країнам Чорноморського басейну, Середземного моря та Дунаю. Ця транснаціональна екологічна криза загрожує всесвітньо визнаним природоохоронним територіям і міграційним шляхам рідкісних видів.

Лише у 2022 році було зафіксовано понад 900 випадків загибелі китоподібних – утричі більше, ніж до війни. Акустичні травми, вибухові хвилі та токсичне забруднення стали причинами їхньої загибелі. У червні 2023-го підрив Каховської ГЕС спричинив масштабне забруднення моря: прісна вода з відходами та хімікатами спричинила зниження солоності, масове цвітіння ціанобактерій і загибель риби. Концентрації важких металів та пестицидів перевищили європейські норми в десятки разів, а рівень фенолів і хрому зріс у 18 та 27 разів відповідно.

Не менш руйнівними стали події грудня 2024 року, коли в Керченській протоці затонули два російські танкери, випустивши понад 4 тисячі тонн мазуту. Це отруїло прибережні зони, знищило планктон, мідії, устриці, водорості та майже наполовину скоротило фотосинтез у цих районах. Постраждали заповідні території дельти Дунаю та Чорноморського біосферного заповідника.

Чорне море сьогодні стало жертвою системного нищення: вибухи, військові міни, нафтові розливи, хімічні сполуки та токсичні відходи знищують морське життя. Зникають осетри, судак, рожеві пелікани. Ця війна – не лише проти України, а й проти природи, проти життя.

Відновлення Чорного моря потребує міжнародної солідарності, наукової співпраці, системного моніторингу та розмінування акваторії. Лише звільнення Кримського півострова від російської окупації створить умови для відновлення екологічної рівноваги та ліквідації наслідків екологічних злочинів.

Захист Чорного моря нині – не лише екологічне завдання. Це випробування ефективності міжнародного права і здатності цивілізованого світу діяти спільно. Україна, що стоїть на передовій цієї боротьби, формує нову архітектуру європейської екологічної безпеки. І від нашої спільної рішучості залежить, чи зможе Чорне море знову стати символом життя, а не полем екологічного терору.