У суботу, 1 листопада 2025 року, у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії УГКЦ відбувся вишкільно-формаційний захід, присвячений темі духовного супроводу та психо-духовної підтримки сімей зранених війною.

Запрошеними доповідачами події стали: прот. д-р Ігор Бойко, д-р Марія Ярема та п. Марія Тракало.

Спершу ректор семінарії о. Роман Островський привітав гостей – о. Ігоря Бойка, п. Марію Ярему та п. Марію Тракало. У своєму слові він підкреслив важливість проведення таких формаційних заходів, адже в умовах війни перед духовенством та інститутом сім’ї постає безліч викликів.

Психо-духовна підтримка сімей

Першу частину заходу розпочала п. Марія Тракало, психологиня, співзасновниця хабу ментального здоров’я «ДіяТИ». Її виступ був присвячений темі «Психо-духовна підтримка сімей, зранених війною» та «Стигма психічного здоров’я як перепона до отримання допомоги під час війни».

Пані Марія зазначила, що Церква відіграє ключову роль у відновленні єдності українських сімей, які були розділені через війну, еміграцію, вимушене переселення чи втрату близьких. Вона наголосила на проблемі стигматизації психічного здоров’я, поділившись досвідом спілкування з духовенством різних конфесій Сходу та Півдня України.

На її думку, надзвичайно важливо, щоб священники розуміли справжню мету психології – допомагати людині, а не сприймати її через призму радянських стереотипів, коли сотні тисяч людей стали жертвами “каральної психіатрії”.

«Маємо усвідомлювати, що найбільша битва за сім’ю ще попереду. Мусимо готуватися вже тепер — до праці з цими людьми, стабілізуючи гострі стани. Адже зранення сімей не має фіксованого терміну лікування», – зазначила доповідачка.

Психологиня підкреслила важливість поєднання психологічної та духовної турботи, адже саме Церква може стати амбасадором зрілого погляду на виклики війни.

Особлива увага була приділена темі єдності подружжя, взаємної довіри та ролі свідомого вибору у шлюбі. Вона наголосила, що відсутність своєчасної допомоги може призводити до суїцидів, розлучень, психічних розладів і соматичних хвороб. Некваліфікована підтримка іноді шкодить ще більше, ніж її відсутність, адже створює розчарування і зневіру в допомозі.

Пані Марія також розповіла про процес реінтеграції військових, який потребує соціальної, психологічної та духовної адаптації до мирного життя.

«Військові повернуться до суспільства, яке часто ще не готове їх прийняти. Найскладніше буде відновити довіру», – наголосила вона.

Християнське подружжя: сутність і покликання

Друга доповідь, виголошена д-р Марією Яремою, була присвячена сутності християнського подружжя, його меті у католицизмі та православ’ї, природі подружньої любові, покликанню до подружжя, а також питанням регулювання плідності й нерозривності шлюбу. Вона наголосила, що Церква розглядає людину як єдність фізичного і духовного вимірів, а подружній акт — як вираження любові та відкритості до життя:

«По своїй внутрішній структурі подружній акт, якнайтісніше поєднуючи супругів, робить їх здатними до зачаття нового життя… Якщо шанувати любовне єднання та продовження роду, то подружнє спілкування зберігає зміст справжньої любові», – йдеться у Humanae Vitae, 12.

Вона також розглянула, якою любов не повинна бути – егоїстичною, поверхневою, заснованою лише на пристрасті чи закоханості. У православному богослов’ї, зазначила лекторка, ціллю подружжя є обожествлення і спасіння, а дітонародження – другорядна, проте важлива мета.

Духовний супровід сімей у кризі

Третім виступив прот. д-р Ігор Бойко, ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ. Його конференція була присвячена духовному супроводу сімей, які переживають кризи — розчарування, егоїзм, байдужість, нестачу спілкування чи самообман.

Священник наголосив на необхідності будувати стосунки, приймаючи іншого таким, яким він є, бути відповідальними, уникати егоїзму і плекати любов через щоденні вчинки.

«Життя пари слабне, коли між нею зростає мовчання і довіра до когось поза подружжям. Протидіяти цьому можна лише через діалог і щирість», – підкреслив о. Ігор.

Він застеріг від байдужості, назвавши її “раковою пухлиною стосунків”, і наголосив на важливості малих жестів любові – спільного часу, подарунків, уваги, турботи. На завершення отець поділився думками з книги Ґері Чепмена «П’ять мов любові у подружжі», зокрема – про “емоційний резервуар” дитини, який наповнюється любов’ю.

Як зазначав д-р Росс Кемпбелл, нестача любові часто є причиною складної поведінки дітей, тому батьківська турбота, підтримка й ласка – життєво необхідні для гармонійного розвитку.

«Сьогодні наші гості відкрили нам сутність такого важливого питання, як сім’я, розповівши про неї у різних вимірах – практичного душпастирства і психології. Ми щиро дякуємо їм за цей час і корисну інформацію», – підсумував прот. д-р Роман Островський.

Стаття: бр. Зіновій Літинський
Фото: бр. Назарій Жеплінський

Джерело