Помер убогий, і ангели понесли його на лоно Авраама.

Лк 16,19–31

Головна думка притчі про багача й Лазаря – це правда про життя і щастя дочасне та вічне. У поставі багача й Лазаря Ісус подає умови щастя людського та Божого, земного й вічного. Зокрема показує різницю людського і Божого погляду, підходу до розуміння щастя.

Життя багача обмежувалося лише до земного виміру. Він не думав про вічність, або забув про неї. Багатий чоловік бачив своє щастя у вигоді тіла: пристойне житло, дорогий одяг, приємності у щоденних забавах і вишуканих стравах. Можна сказати, що провадив безтурботне життя.

Біля воріт подвір’я багача лежав убогий і хворий Лазар. Його життя було цілком протилежне до життя багача. Ісус дуже коротко описує життя Лазаря, не подає ніяких подробиць, лише зазначає, що він жив у крайній убогості й важко хворів. Цей убогий чоловік не мав свого житла, голодував, не міг отримати навіть найменшої частини їжі, яка залишалася після бенкетів багатія. Лазар також важко хворів, ніхто не прийшов йому на поміч, лише пси приходили й лизали його рани.

Судячи по-людськи, убогий Лазар був дуже нещасливою людиною, бо мав у житті самі терпіння. Та коли подивимося на його поведінку в цих випробуваннях, то бачимо, що цей убогий чоловік був багатий духовно, його душа була наповнена цінними Божими дарами. Бо справжнє багатство для людини те, яке вона зможе взяти з собою до неба – це Божа любов. Лазар жив у згоді з Божою волею, не нарікав на свою долю. Тим самим проявляв велику покору й терпеливість, не жалівся Господу на свої проблеми, а терпеливо зносив болі від ран на тілі. Одночасно Лазар жив також великою надією та довірою Богові, розумів, що перебування на землі є тимчасове, а після смерті настає вічність. Ім’я – Лазар з єврейської дослівно означає «Бог допоможе» і немовби вказує на остаточну перспективу людини: Господь допоможе пережити випробування і дасть життя вічне.

Убогий Лазар у своїй крайній нужді надіявся лише на Боже милосердя, тому отримав за це велику нагороду: після смерті Бог забрав його із землі на небо, за терпіння на землі дарував радість у раю.

Притчею про багача й Лазаря Ісус нагадує нам справжню мету життя – дбати не про земні речі та вигоду тіла, а про духовні цінності, добро душі й надію на Бога. Хто на землі шукає щастя без Бога, той не побачить Його в небі, лише нещастя в пеклі. Хто живе й терпить на землі разом з Ісусом, той буде радіти з Ним у небі, матиме щастя вічне, як каже Христос: ,,Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся” (Лк 16,25). Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело