7 листопада єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Теодор Мацапула передав для постійного зберігання та прилюдного вшанування мощі двох блаженних мучеників — священномученика Теодора Ромжі та священномученика Петра Павла Ороса до Відпустового центру блаженного Симеона Лукача в селі Старуня.

Про це повідомляє пресслужба Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.

Подія відбулася під час традиційних молитовних чувань спільноти «Матері в молитві», які протягом останніх трьох років проводяться тут щомісяця у першу п’ятницю. Молитовна програма об’єднала понад тисячу паломників з Прикарпаття та Закарпаття.

Присутні мали спільні розважання над Хресною дорогою, під час якої віряни роздумували про Божу присутність у житті людини, особливо у хвилинах терпіння.

Відтак розпочалася Архиєрейська Божественна Літургія, у якій співслужили 35 священників із різних єпархій УГКЦ.

У проповіді владика Теодор наголосив: «Бог ніколи не залишає того, хто Йому вірний». Прикладом такої вірності він назвав блаженних Теодора Ромжу та Петра Павла Ороса, які віддали життя за Христа, відмовившись зректися віри навіть під загрозою смерті.

Архиєрей розпочав проповідь, роздумуючи над євангельським уривком про 72 учнів, яких Ісус послав на місію без запасів, без торби, палиці чи взуття. «Господь, — сказав владика, — не хоче, щоб вони почувалися обмеженими. Він хоче, щоб вони опиралися не на матеріальні засоби, а виключно на Його благодать і Слово».

Владика також поділився досвідом нещодавньої поїздки до Караганди — «в’язниці народів», де відвідав табір Карлак. «Екскурсовод з радянським відтінком голосу розповідала про 30 видів тортур — і говорила це з захопленням, ніби про якесь досягнення. І тоді мороз ішов по шкірі, бо бачиш, що може зробити людина, яка живе без Бога або бореться проти Нього. Однак, найбільше вражає те, як ті люди змогли зберегти вірність до кінця».

За його словами, багато з них могли уникнути смерті. Їм вистачило б лише одного підпису, щоб відреклися своєї віри, і врятуватися, але вони не шукали легкого зрадливого шляху. Мученики Теодор Ромжа та Петро Павло Орос зробили так само.

Владика Теодор заохотив присутніх бачити мучеництво не лише у крові, а й у щоденній вірності.

«Є мучеництво серця, — сказав він, — коли ми не зраджуємо Бога в малому: не брешемо, коли вигідно; не крадемо, хоч ніхто не бачить; мовчимо, коли хочеться осудити; прощаємо, навіть коли нас не просять».

Таке щоденне мучеництво, як пояснив архієрей, є продовженням місії апостолів, яких Христос посилає «як ягнят серед вовків». «Бути християнином означає бути готовим на певне мучеництво, — наголосив пропоавдник. — Але це не лише біль — це знак великої довіри Бога до людини. Бо хто вірний у малому — буде поставлений над великим».

Владика також пригадав нещодавню беатифікацію блаженного священномученика Петра Павла Ороса, якого вбили пострілом у шию, а тіло таємно поховали під бетоном. «Він пролежав 39 років у невідомості, але сьогодні Господь прославив його славою святих. І той, кого хотіли стерти з лиця землі, став підтримкою для зраненого народу. Бо ні біль, ні тортури не мають останнього слова. Останнє слово завжди за Господом».

На завершення присутні отримали благословення мощами блаженних новомучеників і помолилися за мир в Україні.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело