«З Тобою, Ісусе…»

9 листопада 2025 року Преосвященний Владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ, взяв участь у Вечорі пам’яті отця-митрата Михайла Косила. Захід, присвячений 25-й річниці з дня смерті ісповідника віри митрофорного протоієрея Михаїла Косила, відбувся в Будинку культури м. Яремче.

Вечір організований Яремчанським відділом культури за участі делятинсткого хору ” Світло душі” та жіного колективу церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Яблуниця. Пісні на слова та музику о. Михаїла Косила перепліталися дикламуванням його поетичних творів.

«…Отець Михаїл понад усе, лю‌блячи Бога, любив свою Церкву. З любові до своєї Церкви робив усе, щоб вона вижила. Стати священником у той час означало — бути готовим на переслідування. Радянський атеїстичний режим, арештовуючи отця ще в 60-х роках минулого століття, розумів, що існування такого священника, як він, гарантує життя унійної церкви ще принаймні пів століття. З того часу минуло вже більше років. І ми бачимо результат цієї боротьби — наша Церква воскресла і процвітає, натомість цей диявольський режим пішов у небуття. І в цьому є заслуга також отця-митрата та інших підпільних священників. Ісповідник віри — отець Михаїл Косило вірив і знав, що Христову Церкву пекельні ворота не здолають, і цим він жив і за це боровся…» — наголосив Владика Петро у своєму слові до присутніх.

В інформації Інституту історії Церкви зазначено:
“Народився отець Михаїл Косило 20 грудня 1932 р. у с. Дора поблизу Яремча на Надвірнянщині. Його батьки, Василь і Катерина (з роду Спасюк), були ревними й побожними християнами та свідомими українцями — активними членами «Просвіти». Щоденні молитовні практики, Служба Божа й Святе Причастя стали для нього насущною потребою, а згодом — і трибом життя.
1968 року блаженний священномученик Іван Слезюк призначає о. Косила ректором підпільної духовної семінарії. З «косилівської» семінарії вийшло 20 священників, серед яких Митрополит Василь Семенюк та багато отців-деканів. Його вирізняла євангельська вбогість. Як пізніше згадував його учень о.-митрат Іван Бойко, «о. Михаїл був вільний від користолюбства, завжди скромно одягнений, що в ті часи тодішній Владика Семенюк запропонував одного разу семінаристам: «Складімося і купімо отцеві Михаїлові плащ».

Із виходом УГКЦ з підпілля, на прохання Владики-коад’ютора Павла Василика, о. Михаїл наприкінці 1990 р. їде на Буковину для місійної праці, де докладає багато зусиль для відновлення Церкви: створює нові громади, відкриває й ремонтує занедбані храми, розпочинає регулярні богослужіння.

За ревну працю та заслуги перед УГКЦ у жовтні 1991 року Глава УГКЦ Кардинал Мирослав-Іван Любачівський нагороджує о. Михаїла нагрудним хрестом із прикрасами та митрою, а Єпископ-ординарій Івано-Франківський кир Софрон Дмитерко призначає отця Михаїла Чернівецьким деканом з правами генерального вікарія на Буковині.
10 листопада 2000 р. отець-митрат Михаїл Косило на 68-му році життя та 43-му році священства переходить із земного життя до Господа.

«Якщо говорити про особу священника, який справив вирішальний вплив на моє священницьке покликання, — то це покійний Михаїл Косило, який довгі роки виконував обов’язок підпільного ректора підпільної духовної семінарії…» — так згадає його світлу пам’ять у своєму першому інтерв’ю вже як Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук.”

 

Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ

 

Джерело