12 листопада 2025 року владика Василій Івасюк, правлячий Архиєрей Коломийської єпархії УГКЦ, з душпастирським візитом відвідав храм священномученика Йосафата, що в селі Битківчик, де відзначили храмовий празник та були передані мощі святого Йосафата. На подвір’ї храму владику зустріли молодь та численно зібрані парафіяни та отці.

На Архиєрейській Божественній Літургії владиці співслужили:о. мітрат Богдан Михайлина – протопресвітер Пнівський, о. Андрій Будзак, адміністратор храму, о. Олексій Градюк, о. Володимир Чорноокий, о. Володимир Андрусяк, о. Андрій Василів, о. Дмитро Мішко, о. Юрій Виксюк, о. Григорій Данчишин, о. Петро Гедзик, а також диякон Іван Гедзик.

Після прочитання Євангелія владика Василій виголосив проповідь наголошуючи в ній на постаті святого Йосафата:
“Сьогодні маю благодать очолювати Божественну Літургію тут у Битківчику на храмовому празнику св. Йосафата. Його мощі спочивають у храмі св. апостола Петра в Римі. Празник святого священномученика Йосафата для нашої Церкви особливо важливий, бо Він є свідком доброго пастиря, який віддає своє життя за овець і за справу єдності Церков. Йосафат жив лише 43 роки (1580-1623), але звершив багато добра за цей недовгий відрізок свого життя. Будучи ще малим, молився разом з мамою у храмі Володимира Волинського перед розп’яттям Ісуса Христа і до його серця попала іскра Божої любові. Ця благодатна іскра впала в його душу тоді, коли він споглядав на Розп’ятого хреста. «Що зробив той чоловік, що його розіп’яли» запитався він мами. Мама йому пояснила, що це безмежна Божа любов до людей здатна до жертви свого життя”.

Наприкінці владика наголосив:
“Навчімося від св. Йосафата терпеливості і доброти, бути вірними у любові до ближнього і приготуймося до мучеництва. Такий приклад нам вже посвідчили св. Йосафат і наші земляки та 03 листопада 1937 року в урочищі Сандармох (Карелія) відбулося цілеспрямоване обезголовлення української нації, а також смерть блаженних владик Симеона Лукача, Миколая Чарнецького. Люди пам’ятайте, що: справжня сила у єдності, справжня любов – у самопожертві, справжня довіра — у дії, а не в словах. Де є розуміння і любов між людьми, там Божий Дух спочиває на народі. «Де двоє або троє зібрані в моє ім’я, там я серед них» (Мт. 18:20). Де Господній Дух там і воля і правда і свобода та любов Божа. Бог є любов, а де немає любові там все мертве.
Нехай той вогник Божої любові, що впав у серце малого Івана -Йосафата впаде у наше серце, щоб ми перебували у Божій любові і були здатні любити навіть своїх ворогів, які нас убивають”.

По завершенні літургії владика Василій подякував отцю пароху за запрошення, присутнім отцям, парафіянам, воїнам та побажав многая літа. Опісля була зачитана грамота передання мощей святого свмч. Йосафата Кунцевича для храму.

Відтак парох храму подякував владиці за візит, та за влучні слова повчання. Подякувавши, він зазначив: «Дякуємо Вам за те, що є добрим пастирем, який, за прикладом святого священномученика Йосафата, навчає й веде народ до Царства Божого, показуючи приклад витривалості, стійкості, мужності та пастирської любові до своїх вірних». На завершення парох побажав владиці многая літа.

Після всіх подяк Владика Василій уділяв благословення для людей через мирування, а священники звершили на подвірʼї церкви Чин малого освячення води.

Стаття: піддиякон Микола Косюк
Світлини: піддиякон Микола Брунь

 

Джерело