Нічні чування у Погінському монастирі з нагоди свята святого священномученика Йосафата Кунцевича
У ніч із 12 на 13 листопада 2025 року, у Погінському монастирі отців Василіян, відбулися нічні молитовні чування з нагоди свята святого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького. Божественну Архиєрейську Літургію очолив Преосвященний владика Петро Голіней, єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ. Співслужив ігумен монастиря о. Терентій Цапчук, ЧСВВ, а також численне духовенство. Під час богослужіння вірні мали можливість отримати благословення мощами святого Йосафата.
У своїй проповіді владика Петро звернув увагу на те, що жертовне життя та мученицька смерть святого Йосафата Кунцевича стали глибоким свідченням істини нашої віри й сутності нашої Церкви.
«У 20-х роках XVII століття, — зазначив владика, — на противагу унійній Церкві, патріарх Єрусалимський таємно прибув на наші землі та висвятив паралельну ієрархію. Люди були розгублені: кого слухати — того, хто зберігав єдність з Апостольським престолом, чи того, хто виступав проти неї?»
Відтак владика згадав постать Мелетія Смотрицького, який став головним опонентом Йосафата Кунцевича, публікуючи численні праці польською та руською мовами, у яких виступав проти Унії та проти самого архиєпископа. Під впливом цих писань багато людей, не маючи глибокої віри, відступили від єдності з Церквою. Центром цього супротиву став Вітебськ, куди Йосафат поспішив, щоб навернути відпалих.
Проте замість розуміння святого там чекала смерть.
«Малограмотних людей, — наголосив владика, — легко було підбурити до будь-чого. Уявімо, як складно тоді було обороняти правду: не було газет, інтернету, поширених книг. А все ж Йосафат, який шукав істину, залишався вірним. Натомість антиунійна пропаганда у Вітебську взяла гору».
12 листопада 1623 року святого Йосафата було жорстоко вбито під час молитви у храмі. Його тіло кинули у ріку Двину. Коли ж через два тижні мощі знайшли, вони залишалися нетлінними — кров була свіжою, немов пролита щойно.
«Тіло Йосафата не піддалося тлінню, — сказав владика, — і від його мощей почали відбуватися численні чуда. Та найбільше чудо сталося з самим Мелетієм Смотрицьким. Переглянувши своє життя, він повернувся до єдності з Католицькою Церквою, визнавши свої помилки. Це, без сумніву, найбільше чудо святого Йосафата».
Далі у своєму слові владика Петро звернув увагу на те, що впродовж віків мощі святого Йосафата неодноразово намагалися знищити. Так, за свідченнями, навіть імператор Петро І, не знайшовши мощей у Полоцьку, наказав катувати монахів і особисто вбив кількох із них. Та попри переслідування, святиня збереглася — як символ незнищенності віри.
«Для проголошення когось святим Церква зазвичай вимагає підтвердження двох чудес. У випадку Йосафата їх було зібрано понад три сотні. Проте, — підкреслив владика, — найбільше чудо святого Йосафата полягає в тому, що наша Церква вистояла, пережила страшну імперію, і, я вірю, переживе й цю, яка нині знову загрожує нам».
У своєму зверненні єпископ торкнувся також сучасних викликів, наголошуючи на небезпеці духовного поневолення, яке може охопити навіть серця віруючих:
«Ми бачимо, як пропаганда оплутує не лише нашу землю, а й цілий світ. І страшне не лише те, що існує ворог, а й те, що серед нас є ті, хто готовий іти на колаборацію, прикриваючись патріотизмом.
Пам’ятаймо: патріотизм без Бога неминуче перетворюється на монстра. Лише той патріотизм, який має духовну основу, здатний будувати, жертвувати і давати життя за ближніх та за свій народ».
На завершення владика Петро Голіней побажав усім присутнім зростати у вірі та духовному єднанні: “У день пам’яті святого священномученика Йосафата бажаю кожному з нас жити словами Спасителя: “Щоб усі були одно”.
Пресслужба Коломийської єпархії УГКЦ




