Проповідь Преосвященного владики Тараса Сеньківа, Єпископа Стрийського у двадцять третю неділю по Зісланні Святого Духа, виголошена 16 листопада 2025 року, в храмі святого священномученика Йосафата Кунцевича м. Стрий.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Є малоймовірно, щоб одного ранку людина прокинулася і усвідомила, що стала біснуватою. З одержимістю не народжуються, нею не можна заразитися, як грипом. Біснуватість свідчить, що на якомусь етапі життя людина вирішила стати «вільною» від обмежень і відповідальності, від контролю суспільства та Божої влади. «Вільною» робити те, що хочеться самій.

У Герасинській околиці Ісус зустрів таку людину. Біснуватий поступав як вільний від будь-яких обмежень. Настільки вільний, що його не могли утримати ні ланцюги, ні кайдани. Для нього не діяли суспільні норми, що регламентують, як одягатися та поводитися серед людей. Він був поза суспільством, бо суспільство відгородилося від нього. Повна «незалежність», але разом із нею приходять страждання. Як не парадоксально, але цілковита «свобода» приносить людині найгіршу форму рабства…

Що стосується світу пекельних сил, то є дві протилежних помилки, яких допускаються люди стосовно бісів. Перша – це  невір’я в їх існування. Інша – віра та надмірне і нездорове захоплення усім, з ними пов’язаним. Злий однаково задоволений обома і радо вітає як матеріалістів, так і окультистів.

Але розповідь про зцілення Герасинського біснуватого піднімає теж питання життєвих пріоритетів. Що важливіше: благополуччя ближнього, чи власний комфорт та достаток?

Христос зробив добру справу, зціливши біснуватого, але ціна цієї справи виявилася зависокою для місцевих мешканців. Загинуло ціле стадо: понад 2000 свиней, які були їхнім основним багатством. Втрата такого значного стада стала для них справжньою катастрофою.

З одного боку, вони бачили зціленого біснуватого, але з іншого – понесли значні втрати для себе. Але оскільки місцеві мешканці були у переважній більшості язичниками, то невідомо, що їх лякало більше. Шкода, що її зазнало місто через загибель стада свиней, чи здатність Христа виганяти бісів. Язичники вірили, що людина, яка може контролювати злих духів, може діяти, як на добро, так і на шкоду. Якщо хтось може вигнати бісів, то він же може і їх наслати. Тому до смутку місцевих мешканців через матеріальні втрати додавався язичницький страх перед людиною, що має владу навіть над нечистими духами. Зі страху перед Божою інтервенцією люди готові радше толерувати зло.

Ситуація показує, що Христу легше впоратися з бісами, ніж із людьми. Бісів він вигнав лише одним словом. Натомість люди свідомо вигнали очевидно Великого Пророка. Як далеко може зайти особиста «свобода». Та й власне хто був більше під владою злих духів? Сила і могутність Христа безмежні, але він не хоче самовільно змінювати людину проти її волі.

Є дві причини, які спровокували таку поведінку місцеві мешканців. Перша полягає в тому, що Христос порушив їх status quo – зруйнував звичний для них перебіг життя. Протягом значного часу ці люди мали справу з явним проявом злої сили, та докладали значних зусиль для того, щоби утримувати її прояви під контролем. Незважаючи на те, що біснуватий періодично тероризував місцеве населення, воно давало до певної міри собі з ним раду. Було точно відомо, де він живе, як поводиться, хто і яким чином може з ним спілкуватися. Своїм втручанням Господь за мить зруйнував те, що люди будували роками. Іноді все, що об’єднує людей, є спільна боротьба. Коли те, проти чого боролися, зникло, сама громада опинилася під загрозою.

Друга причина є економічною. Люди втратили стадо свиней. Це суттєва втрата для того часу. І сьогодні економічні інтереси накладають істотні обмеження на діяльність як самих віруючих, так і Церкви в цілому. З точки зору християнської етики, що поряд з іншим дає оцінку різним способам здобування та використання матеріальних ресурсів, економічна доцільність далеко не завжди відповідає нормам християнської моралі…

Тому не дивуймося герасинцям. І сьогодні присутність Христа у багатьох викликає дискомфорт. Христа намагаються різними способами «пристосувати» до своїх потреб, умов чи обставин. Люди, які розіп’яли Спасителя, не мали його за пересічну особу. Навпаки, вважали, що він занадто бурхливий і динамічний, щоби світ довкола нього міг почуватися у безпеці.

А сьогодні полум’яну науку Спасителя розбавляють атмосферою релятивізму, глушать його голос пропагандою неомарксистських ідеологій, які обіцяють рівноправ’я та свободу гендерного самовизначення. Світом заправляють «біси» та «свині», які наганяють на людей страх з Христа, бо Він своїм словом руйнує створене ними примарне «благополуччя».

Релятивістична концепція свободи заперечує обов’язковість сповнення Божих заповідей та пригнічує голос людського сумління деформуючи об’єктивні критерії розрізнення добра та зла. Тому руйнівниками свободи є не ті, хто визнає та навчає інших про Божий та природний закон, а ті, хто, одягнувши маску свободи та толерантності, краде в людей орієнтацію на Бога. У такий спосіб люди стають матеріалом для тих сил, які прагнуть створити «новий прекрасний світ», у якому Бога скинули з престолу, а на його місце вознесли людину, для якої уже ніщо не буде святим. Суспільство, яке руйнує свій моральний фундамент, рухається шляхом до свавілля диктатури різних подоб «біснуватості», котрі заперечують Богові право на людину. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Джерело