«Там, де є Господь — там є свобода. Ім’я Господа нашого Ісуса Христа творить простір Царства Світла і вияв Божої Слави. Бог сам спішить до тебе, робить перший крок на зустріч, навіть тоді, коли ти перебуваєш у царстві тьми». На цьому наголосив Блаженніший Святослав під час проповіді у 23-тю неділю після Зіслання Святого Духа в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві. Глава Церкви застеріг вірних від будь-яких компромісів зі злом та закликав у час Різдвяного посту особливу увагу звернути на убогих — «посланців Бога».

У проповіді Глава УГКЦ пояснив, що подія, яку сьогодні описує Євангеліє від Луки 8, 26–39 , є глибокою і багаторівневою, бо виходить далеко за межі одного чуда.

«Ісус переходить кордон на півночі Галилеї і входить в іншу околицю, яка в часи Римської імперії навіть належала до іншої адміністративної одиниці. Це була територія Десятимістя. Цікаво, що євангелист Лука, коли описує цей перехід, то каже: „Христос входить у країну, що проти Галилеї“. Слово „проти“ означає не лише географічне розташування, а й певну дійсність — царство тьми, де люди не знали ані Бога Ізраїля, ані Ісуса Христа. Той біснуватий не міг мати жодної інформації про Спасителя, але легіон злих духів устами біснуватого ісповідує, ким є Христос. Господь лише прибув, і одна Його присутність є невиносимою мукою для темряви зла і її князя — злого духа. І тоді той біснуватий першим нападає на Христа, кажучи: „Що мені і тобі, Ісусе, Сину Бога живого? Благаю тебе, не муч мене!“».

Далі Блаженніший Святослав звернув увагу на те, що сила імені Ісуса діє навіть там, де людина ніколи не чула про Бога: «По-людськи той біснуватий не міг знати про Ісуса. Але одне ім’я Ісус виганяє зло й звільняє людину від влади злого духа».

Предстоятель зауважив, що Євангеліє описує надзвичайний вияв Божої слави, яка налякала усіх: легіон, що поневолював чоловіка, пастухів, котрі втекли, і навіть мешканців міста, які прийшли побачити, що сталося. Та буря на півночі Ізраїля, за його словами, є сповненням важливого старозавітного пророцтва і перегукується з видінням Господньої колісниці, свідком якої став пророк Єзекиїл у вавилонській неволі.

«Він так само знаходиться у країні темряви, тому що був одним із депортованих ізраїльських поневолених людей, бранців. Єзекиїл знаходиться на чужині — в рабстві (593 рік до Христа), і бачачи вияв Божої слави у вигляді колісниці він починає розуміти й навчати: Бог не є прив’язаний до одного місця, Його слава не є статичною. Бог покидає Єруслалим і спішить за своїм народом, який вважає себе забутим і покинутим далеко від Господньої Слави. Бог спішить до поневоленої людини. Вияв Божої слави є моментом звільнення, проголошенням надії», — сказав Патріарх.

Далі проповідник зауважив, що сьогоднішнє Боже Слово має три важливих наголоси — послання до нас.

Перший наголос: «Там, де є Господь — там є свобода. Ім’я Господа нашого Ісуса Христа творить простір Царства Світла і вияв Божої Слави. Бог сам спішить до тебе, робить перший крок на зустріч, навіть тоді, коли ти перебуваєш у царстві тьми. Тому каже апостол Павло: „Він вирвав нас із царства тьми і переніс у Царство свого Сина“. Цей момент звільнення кожного з нас наступив у Святій Тайні Хрещення. Води, які потопили легіон злих духів, що увійшли в стадо свиней, і про які чуємо сьогодні в Євангелії, є образом Хрещення. Господь Бог робить першим крок нам на зустріч. Про це ми чули у сьогоднішньому євангельському читанні, коли апостол каже: „Ви є спасенні через віру благодаттю Божою. І це не від нас — це дар Божий“».

Друге послання стосується небезпеки співдії зі злом: «Будьте обережні, бо всяке зло поневолює вас, обдирає вас до наготи, викрадає вашу свободу і гідність. Не входьте в жоден компроміс чи діалог зі злом. Не грайтеся з цим. Ви можете бути собою лише тоді, коли чините добро».

Як приклад, він навів визволеного від бісів чоловіка, який «сидів при ногах Ісуса, зодягнений та при умі»: «Цікаво, що „при умі“ — означає не тільки, що він свідомий, але й мудрий, спасенномудрий, цілісний та чистий. Той біснуватий, якого вважали пропащим, який жив у гробах, після зустрічі з Ісусом, внаслідок вияву на ньому Слави Господньої, стає вільним, стає носієм і свідком надії для того міста. Тому Христос посилає його назад до свого народу. Пропащий стає носієм і свідком надії. І це про кожного з нас, бо немає такої людини, до якої Господь Бог би не спішив зі своїм рятівним, спасительним Словом. Це нас Він визволив від влади тьми».

Читайте також:
Блаженніший Святослав зустрівся з потребуючими в Патріаршому соборі

Третє звернення стосується убогих. «Убогий — це не жебрак і не бідний. — продовжив Блаженніший Святослав. — Вбогий подібний до визволеного чоловіка. Можливо, він не має жодних земних благ, але є носієм надії, свідком Божої сили і слави, яка у ньому об’являється».

У час Різдвяного посту, наголосив Глава УГКЦ, Церква особливо запрошує звернути увагу на убогих — тих, кого Господь посилає нам як живих свідків своєї присутності. Він також пригадав, що згідно давньої української традиції у цей період вірні покликані до самообмеження й самопожертви, а те, що зберегли завдяки стриманню, належить віддати вбогому.

«Тоді ви побачите, що віддаючи — збагачуєтеся. Убогі сьогодні для нас є посланцями Бога, бо в них немає іншої надії, допомоги, як тільки Його спасаюча десниця, завдяки якій вони живуть у цьому світі», — наголосив Глава Церкви.

Під час Літургії Блаженніший Святослав висвятив на священника Вадима Поліщука, уродженця м. Липовець Вінницької області. Звертаючись до нього, Предстоятель сказав: «Отче, коли вам буде важко, і ви відчуватимете себе покинутим — спішіть до вбогих. Ще одна традиція нашої Церкви каже: коли ви маєте якусь проблему чи нерозв’язану ситуацію — дайте милостиню вбогому і попросіть у нього про молитву. Тоді побачите: Господь наповнить вас усім, чого шукаєте. Молитва вбогого має велику силу».

На завершення проповіді Глава Церкви звернувся до Господа з проханням за всіх, хто нині перебуває у темряві випробувань: «Господи, Ти, що приходиш у царство темряви, щоб вирвати полонених вʼязнів і перенести їх у Твоє Царство — поспіши до всіх, що терплять. До тих, кого огортає темрява зла по всьому світу, поспіши до терплячих в Україні, до тих які перебувають в російських лабетах полону і ув’язнення, так як Ти поспішив з виявом Своєї слави до бранців у Вавилоні за часів пророка Єзекиїла. Господи, поспішись до свого народу зі світлом Твого спасіння і Слави».

Департамент інформації УГКЦ

Джерело