Пропагандисти вирвали окремі формулювання з контексту і спотворили зміст дослідження, яке не містить тверджень про загальне військове домінування РФ. У першоджерелах йдеться лише про певні структурні переваги Росії у сухопутній війні, тоді як головний висновок IFRI – про необхідність посилення європейської оборони, а не про «визнання» слабкості ЄС.

Анонімні Telegram-канали розповсюджують публікації про те, що «у Франції визнали військову перевагу Росії над країнами Європейського Союзу». Як «доказ» автори згадують інтерв’ю трьох аналітиків Французького інституту міжнародних відносин (IFRI) для газети Le Monde. 

У публікаціях стверджується, що Європейський Союз нібито суттєво відстає від Москви у військовій сфері, а Росія має «вирішальну перевагу в масі, вогневій могутності та мобілізаційній спроможності».

Скриншот – t.me

Насправді кремлівські пропагандисти вкотре маніпулюють висновками західного дослідження, перетворивши аналіз балансу сил між Європою та Росією на «офіційне визнання» Францією слабкості ЄС. Для своїх публікацій вони вирвали лише ті окремі тези та формулювання, які вписуються в їхній наратив про «визнання переваги» Росії, повністю ігноруючи решту контексту.

Інформаційним приводом для цих повідомлень стало інтерв’ю експертів IFRI для Le Monde, в якому історик Дмитро Мінник, спеціалістка з внутрішньої та зовнішньої політики Росії Тетяна Кастуєва-Жан і фахівець із сучасної історії Поль Моріс обговорюють нове дослідження інституту та стан європейської оборони. У дослідженні під назвою «Europe-Russie: évaluation des rapports de force» оцінюється баланс сил між Європою і Росією до 2030 року та формулюються рекомендації щодо зміцнення європейського стримування.

Насправді ані стаття Le Monde, ані доповідь IFRI не містять тверджень про те, що Росія в цілому має військову перевагу над Європейським Союзом. Експерти говорять лише про конкретну структурну перевагу Росії у певній сфері – спроможність вести затяжну сухопутну війну на виснаження. Росія як автократична держава може мобілізувати більше людських і матеріальних ресурсів та довше зазнавати втрат, а також зберігає значний запас артилерії і ракет. Саме це в інтерв’ю вказано як «вирішальна перевага в масі, вогневій потужності та мобілізаційній здатності».

Пропагандистські канали замінюють цю вузьку і конкретну оцінку спрощеною формулою про «збереження значної військової переваги над країнами ЄС» і створюють враження тотальної переваги Росії в усіх сферах.

Водночас із тексту Le Monde та з доповіді IFRI повністю зникають згадки про сильні сторони Європи. Експерти підкреслюють, що європейські армії мають якісну перевагу в підготовці, управлінні, тактиці взаємодії родів військ, а за достатніх інвестицій Європа має серйозні переваги в повітряному, морському і космічному вимірах, а також потенціал для розвитку протиповітряної та протиракетної оборони. У дослідженні окремо зазначено, що сумарна економічна і технологічна база ЄС значно перевершує російську, а головною проблемою Європи є не можливості, а швидкість ухвалення рішень, фрагментація оборонної промисловості та недостатнє нарощування виробництва озброєнь після початку повномасштабної війни. У пропагандистському переказі всі ці висновки підміняються простою схемою: «Європа відстає, Росія попереду».

Ще одне спотворення стосується опису російського військово-промислового потенціалу. У пропагандистському дописі стверджується, що Росія «активно нарощує виробництво крилатих і балістичних ракет», що нібито свідчить про «подальше зміцнення її військової могутності». Проте в інтерв’ю та доповіді це зростання описується як елемент переведення економіки на військові рейки, і водночас прямо вказуються серйозні обмеження: вичерпання радянських запасів бронетехніки, залежність від імпорту технологій і компонентів, вразливість до санкцій та довгострокові негативні наслідки мілітаризації для російської економіки. Тобто аналітики взагалі не описують безмежне посилення Росії – навпаки, вони попереджають, що така мобілізація має стратегічний ризик і економічно підриває країну в довгостроковій перспективі.

Саме дослідження IFRI також є не констатацією «поразки Європи», а сценарним аналізом і попередженням. Автори оцінюють, як може розвиватися ситуація до 2030 року, залежно від того, чи збереже Європа підтримку України, чи зможе зміцнити конвенційне стримування та подолати внутрішню роздробленість. Одним із ключових висновків є те, що ризик прямої конфронтації з Росією зросте, якщо опір України ослабне і якщо НАТО не зможе зберегти політичну і військову згуртованість.

У цьому контексті доповідь – це не «визнання слабкості», а заклик прискорити зусилля: наростити виробництво боєприпасів, зміцнити ППО, розвивати військову інфраструктуру та поглиблювати координацію між європейськими країнами і США. Тобто йдеться про необхідність посилення європейської оборони, а не про те, що «все вже програно».

Раніше StopFake спростовував дезінформацію про те, що США нібито визнали «перевагу Росії над Україною у військових ресурсах».

Джерело