🇺🇦Маріуполь пам’ятає! Руслан «Кутузов» Лемпіцький: рятував у Маріуполі немовлят та поранених

Руслан «Кутузов» Лемпіцький – штаб-сержант, технік 3-роти оперативного призначення окремого загону спеціального призначення «Азов» в/ч 3057 Національної гвардії України.

☝️Разом з сестрою двійняткою народився у Вінниці. Зростав енергійним, принциповим, але добрим хлопцем. Займався спортом – від акробатики до легкої атлетики. Вивчав юриспруденцію та право. У цивільному житті він був менеджером, але коли Батьківщина опинилася у небезпеці, вибір був однозначним.

🫡У 2014 році він був на Майдані, а вже у квітні 2015-го, завдяки своїм здібностям, успішно пройшов надскладний вишкіл і став бійцем полку «Азов» у Маріуполі. Відтоді він брав участь у найгарячіших боях на Донецькому, Луганському напрямках та на Світлодарській дузі. Маріуполь став для нього місцем, де він зустрів свою другу дружину.

Псевдонім «Кутузов» прийшов до нього ще з дитинства, коли трирічний Руслан, після травми, носив пов’язку на оці. Згодом, в «Азові», цей позивний став символом його військової рішучості.

🪖24 лютого 2022 року він зустрів у Маріуполі. Він телефонував рідним, коли міг, не для скарг, а для попереджень, щоб берегли себе, запасалися необхідним. Розповідав, які жахіття відбуваються в оточеному ворогом Маріуполі – усе горить, місто бомблять з усіх видів озброєння: з неба, з моря, з суші.

😢Дзвінки ставали рідшими. З часом при телефонних розмовах відчувалось, що Руслан став дуже засмучений. Згадував, як багато загиблих цивільних людей, тіла у Маріуполі лежать просто на вулицях й ніхто не може їх поховати, бо через безупинні ворожі обстріли просто немає такої можливості. Розповідав, що діляться водою та їжею з цивільним населенням, адже у місті, відрізаному від України, вже відчувався брак води та продуктів.

А ще перед самим повномасштабним вторгненням у друга-побратима Руслана народилось дві дівчинки-близнючки, вони знаходились у пологовому будинку, де діток не було чим годувати, вони плакали від голоду. Тоді Руслан із батьком дівчаток роздобули багато дитячого харчування і завезли до пологового будинку, на який згодом росіяни скинули потужну бомбу…

«Дуже важко фізично, але страху не маємо. Ми готові боронити нашу Державу і не допустити ворога в глиб України», – казав оборонець.

💔19 березня 2022 року був останній дзвінок. Руслан обдзвонив усіх рідних і дітей. Його прощання стискає серце: «Я з вами, напевно, більше не побачуся. Не знаю, чи ми зможем вийти живими». Він просив берегти маму і піклуватись про його дітей.

🥀20 березня 2022 року штаб-сержант Руслан Лемпіцький загинув. Під час оборони Маріуполя, виконуючи найгуманніше бойове завдання – евакуацію поранених та загиблих. Автомобіль, яким він керував, був знищений ворожою авіабомбою ФАБ. Руслан загинув на місці.

Лише 9 грудня 2023 року, після 21 місяця очікування і співпадінь тестів ДНК, родина змогла поховати свого Героя на Алеї Слави у Вінниці.

Руслан Лемпіцький став прикладом мужнього, самовідданого захисника, який віддав життя, рятуючи життя інших. Указом Президента України від 2 квітня 2022 року його посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня.

🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиг Героя – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.