Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив священниче рукопокладення отця Юрія Буця.

У своєму зверненні Архиєрей наголосив:

– Святий апостол пригадував солунянам, про останній день життя на землі, який необхідно прийде. У кожної людини буде останній день життя, який раптово прийде і до цього приходу ми повинні бути духовно приготовані. Не йдеться про приготування фізичне чи, щоб мати відповідну одіж, але мати чисте сумління, бути готовими духом до зустрічі з Богом. Апостол довіряв своїм вірним, називав їх синами світла та дня, ті, хто – тверезі, одягнені вірою та любов’ю, бо очікують спасіння душі. Святий апостол Павло перестерігав, щоб берегтися темряви, не спати, лише тверезим розумом боротися за своє спасіння.

Ісус Христос строго відзивався до злобних юдеїв, які будували надгробки пророкам, котрих повбивали їхні попередники: батьки чи прадіди. Ісус вживав певних притч, щоб виявити слухачам, як приклад робітників, що працювали у винограднику пана, які розправлялися з іншими слугами, яких пан присилав, щоб забрати домовлену із працівниками винограднику частину, яка йому належалася. Працівники винограднику не тільки не віддавали належної частини пану, але вбивали слуг і, навіть, розправилися з його сином (див. Мт 21,33-39). В тому випадку Спаситель повідомляв розповіддю притчі, що батьки та прабатьки юдеїв вбивали слуг Бога, а, коли він, Син Божий прибув, його також не пощадили. Тому Ісус наголошував словом «горе вам», щоб вони задумалися і не боронилися перед сказаними словами Ісуса тим, що називали себе потомками Авраама. Господь відповідав їм: «Знаю, що ви є насінням Авраамовим, але прагнете мене вбити, бо моє слово не вміщується в вас» (Ів 8,37). Господь закидав законникам їхнє лицемірство, яке не мало меж, щоб позбутися Божого Сина. І відомо, що вкінці Спасителя розіп’яли на хресті, довершили свого злочину, а Господь воскрес і відчинив народові вхід у Царство Небесне. Нам усім запропоноване небо, яке необхідно здобути, воно для нас і Господь дуже бажає нас нагородити! Біймося лицемірства, хай слова «горе вам», будуть для нас завжди чужими!

Посеред нас стоїть священник, Юрій Буць, якого вибрав Господь, на кого сьогодні єпископ поклав руки, щоб його Святий Дух поставив у священство. Єпископ не має від себе сили чи влади, щоб когось вчинити священником, він виступає у ролі провідника дару, через кого Святий Дух звершує дію посвячення. Провідником чи передавачем дару Святого Духа, щоб висвятити священика, не може бути хто-небудь із мирян або священник, лише єпископ?! Священник повинен трудитися не лише над своїм спасінням, він поставлений Господом, щоб й вірний народ приводити до Бога. Колись до апостолів, а тепер до своїх священників говорить Ісус: «… Мир вам! Як послав мене Батько, – і я посилаю вас. Отже, йдіть і вчіть усі народи, хрестячи їх в ім’я Батька, і Сина, і Святого Духа, наставляючи їх, зберігати все, що Я заповів вам…» (Мт 28,18-19).

Дорогий брате, священнику Юрію, не єпископ тебе посилатиме, а сам Господь знає найкраще куди тебе послати через єпископа, щоб ти чинив Божу святу волю. Про це ніколи не забувай, хоч часом тобі буде здаватися, що тобі не дуже подобається там служити, що це не твоє місце, але пам’ятай, що це Богу до вподоби! І завжди необхідно слухатися, пам’ятаючи, що сам Небесний Батько цього хоче й це пропонує через церковну владу!

Кожен священник святої Церкви, який не підлягає церковному покаранню, посідає велику духовну силу. «А, коли покликав Він дванадцятьох, він дав їм силу та владу над усіма бісами і лікувати недуги. Послав їх проповідувати Боже Царство і оздоровляти недужих» (Лк 9,1-2). Ісус дає силу та владу своїм священникам, щоб вони звершували служіння в ділі спасіння людських душ. Завдання священника: трудитися над освяченням своєї душі та допомагати вірному народові в ділі освячення та спасіння їхніх душ. Священник володіє духовник ключем, яким відчиняє вірному народові вхід у небо. Він в ім’я Ісуса усуває гріх, що стоїть великою перешкодою входу в Небесне Царство.

Священник – вірний слуга Бога, який найкраще повинен виконувати своє священицьке служіння! Він не бореться за матеріальні добра, не заміряє на авторитет, не гониться за посідання посад у світі, священник шукає Бога та виконання його волі. А Господь дбає за своїх духовних слуг й запевнює: «Його священиків зодягну спасінням, і його преподобні зрадіють радістю» (Пс 131,16).

Дорогий наш отче Юрію, як священник Бога, трудися над своїм освяченням й вірним у цьому допомагай. Хай пресвята Богородиця і святий твій покровитель, великомученик Юрій, благословляють тебе на гідне духовне священицьке життя!

Джерело