Щочетвертої суботи листопада в Україні та у світі вшановують пам’ять жертв Голодоморів.

Голодомори в Україні, які були організовані радянською окупаційною владою у 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 роках, забрали життя до 7 з половиною мільйонів українців! У десятках країнах світу Голодомор 1932-1933 років офіційно визнаний геноцидом українського народу. Верховна Рада України визнала Голодомор геноцидом українського народу лише у 2006 році.

Радянський режим, а тепер і російський, завжди ставили за мету знищення української ідентичності та поневолення України.

Саме тому декомунізація така важлива для України – ми не маємо права вшановувати пам’ять убивць, залишивши їхні імена у назвах міст, сіл, вулиць та підприємств.

Перші два Голодомори були проведені лише за 6 років до початку Другої світової війни, коли Гітлер та Сталін ще цілувалися в ясна (1939-1941). Чи варто дивуватися, що в Україні тоді почали чинити опір не лише нацизму, що прийшов із Заходу, а й московитам, що прийшли зі Сходу!?

Померлих від голоду було так багато, що перехожі не звертали увагу на тіла на вулицях міст.

Штучно створений московитами голод 1921-1923 років мав і для Криму катастрофічні наслідки. Населення півострова зменшилося з 719 531 до 569 580 людей. У запустінні опинилися багато населених пунктів. У Карасубазарі (Білогірську) чисельність мешканців впала на 48%, у Солхаті (Старому Криму) – на 40,8%, у Феодосії – на 35,7%, у Судакському районі – на 36%, багато сіл гірського Криму вимерли повністю.

У добовому зведенні ЧК від 18 лютого 1922 року повідомлялося: «На різних кінцях міста Севастополя лежать трупи, які не прибирають дві доби. Обивателі, що проходять повз трупи, посилають прокльони радянській владі. Смертність від голоду з кожним днем ​​збільшується, наприклад, за добу було 20 випадків голодної смерті. Їх (померлих) ховають без жодної реєстрації та без обрядів». 1 червня 1922 року севастопольська газета «Маяк комуни» писала: «Це був не просто голод, це голод, що веде до вимирання цілих селищ і божевілля людожерства».

Тільки 16 лютого 1922 року, коли від голоду вже померло багато тисяч людей, на засіданні президії ВЦВК Кримську РСР визнали районом, охопленим голодом. Але навіть після цього Наркомат продовольства РРФСР встановив для кримського села продподаток на 1,2 млн. тонн зерна. Причому селянам забороняли засівати поля.

У росії весь час повторюють, що під час Голодоморів гинули не лише українці, але якщо ми подивимося на карту компактного проживання етнічних українців тих часів, то питання відпадуть самі собою.

І в мене виникає питання – а чому тоді в росії не згадують жертв Голодоморів? Незручна історія, що не вписується у ваш кривавий режим? Питання риторичне. І, нагадаю, саме у московитів вигадали фразу “бандерлогам газовий холодомор”, що ще раз говорить про ставлення рашистів до мільйонів убитих! Росіяни сьогодні підтримують людожерську політику сталіна/леніна/путіна. Війна, що триває з 2014 року, остаточно відкрила всім очі на справжні забаганки рашистів по знищенню всіх, хто не вписується в їхнє уявлення про нікчемне кацапське життя.

Джерело