Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в храмі Введення в храм Пресвятої Богородиці у Львові з нагоди празника та 25-ліття створення парафії.

У своїй проповіді Архиєрей зазначив:

― У посланні до євреїв, апостол описує святиню, яка була поділена на дві частини: перша – святе, а друга – святе святих. Автор стверджує, що до першої частини постійно входили священники, щоб виконувати служіння, а в другу частину один раз на рік входив архиєрей, щоб принести жертву за себе й за гріхи народу. Автору йшлося про те, щоб показати Ісуса Христа, як найвищого Архиєрея, який приніс себе в жертву за гріхи народу. Ісус Христос, Син Божий, святий, який став добровільною жертвою за людські гріхи, бо Він – святий і в нього не існувало жертви за себе самого!

Сьогодні свято Введення у храм пресвятої Богородиці, яке пригадує нам, що святі батьки Марії: Йоаким і Анна, терпеливо очікували на єдине дитя – дочку Марію. Очевидно, батьки раділи дитям. І від того, що були побожними людьми – вирішили, що найкраща доля для дівчинки – віддати її на виховання у божий дім, єрусалимську святиню. Коли візьмемо в руки книгу «Життя святих» і знайдемо відповідну дату – 21 листопада, то прочитаємо гарне описання цього празнику, чудову розповідь про сьогоднішнє свято. Тому, що Марія була непорочною особою, бо вже з малку відчувала присутність Бога. Хоч ще добре не розуміла всієї важності Творця, однак її внутрішні почуття більше линули до Бога, ніж до батьків. Батьки привели Марію дитям до святині, щоб її там залишити на виховання. Йоаким і Анна віддали надзвичайний скарб у святиню, бо мабуть зауважували в поведінці малої дитинки щось таке, що заохочувало їх передати дитя у руки служителів святині. В історії свята описано, що при єрусалимській святині було дев’ятдесят кімнат, де окремо проживали посвячені Богу дівиці, обожні вдовиці, юнаки назореї, священники і левіти. Словом побожний люд, який у різний спосіб служив і обслуговував святиню, тривав біля неї. Традиція розповідає, що малу Марію привели туди, коли їй було три-чотири роки. Така практика існувала у ті давні часи. Діти перебували на вихованні відповідальних осіб у святині до 13-14 років. Трудно збагнути, щоб таке мале дитя передати на виховання, але й у наш час існують дитячі ясла та садочки, куди батьки допроваджують дітей. Звичайно в нас є і дитячі будинки, в яких перебувають діти й виховуються до дорослого віку. Марія хоч і була маленькою, проте мала в собі велику Божу силу, великий дар отриманий від Господа, який спонукав її постійно звертатися до свого Творця, до Небесного Батька. Припустимо, що батьків Марії спонукало внутрішнє натхнення зробити непростий крок – відати маленьку доньку в святиню до хоча й чужих, але добрих людей. Знаємо ким є Марія. Вона – мати Ісуса, Божого Сина. В дитячому віці прибула до святині не бавитися іграшками, а служити Богові. Її особа від молодості тяжіла до Бога, відчувала всюди присутність Небесного Батька. Не маємо жодних відомостей, але можемо припустити, що виховательки Марії спостерігали за нею й навчалися від малої дівчинки слухняності та захоплювалися її докладним виконанням порядку дня. Все це мала в собі непорочна діва, яка випромінювала духовне добро навколо себе й таким чином спонукала інших до відповідальності та старанності в служінні у святині!

Йосиф, син Якова, якого брати продали в Єгипет, здобув велику повагу в пана, що купив його. Довірив йому всю управу в домі та віддав у його руки все, що йому належало. Згодом Йосифа підступно звинуватили й пан кинув його до в’язниці, де тримали в’язнів фараона. Господь був з Йосифом, а відповідальний за в’язнів бачив у ньому мудрого та доброго чоловіка. Віддав Йосифові ключі в’язниці: «… Бо все було в руці Йосифа, тому що Господь був з ним і все, що він чинив, Господь добре провадив його руками» (Бут 39,23). Подібно Небесний Батько був зі своєю вибраною дочкою Марією, яку поставив вище всіх небесних чинів!

Хоч Марія у святині посеред служителів та всієї обслуги була лише малою дитиною, проте вона променіла святістю. Марія раділа від служіння Богові. Її серце, постать, все її єство було захоплене Богом. Вдумуймося у цю святу й непорочну постать, наслідуймо її та благаймо дару в Марії, щоб вірно служити нашому Небесному Батькові.

Для всіх батьків гарним прикладом є Йоаким і Анна, батьки пресвятої Богородиці, які «вибрали кращу частку», віддаючи Марію на служіння Господові. Зробили велику жертву з великої любові до Бога. Стараймося у нашому житті ніколи не жаліти про те, що ми вчинили чи «втратили» з любові до нашого Батенька Небесного! Пресвята Богородице, ти усе можеш, тобі під силу вчинити завершення війни в Україні!

Джерело