Твоя дочка померла, не турбуй більш учителя.

Лк 8,41–56

Кожна доросла людина знає, що наше земне життя недосконале, бо стикаємося з різними труднощами. Вони бувають у людському й духовному житті. У боротьбі з труднощами важлива їхня мета: утвердження віри та зміцнення зв’язку любові з Богом.

У дорозі додому Яір отримав сумну вістку: ,,Твоя дочка померла, не турбуй більш учителя”. Ці слова були спокусою, перешкодою сатани для зміцнення віри батька та єдності з Богом. Однак Ісус підтримав його на дусі не втрачати надію: ,,Не бійся, тільки віруй, і вона спасеться”. Якби Яір не пішов далі з Христом до свого дому, то не побачив би сили Його божества і воскресіння дочки. Коли Спаситель воскресив дочку Яіра – це зміцнило віру батьків: ,,Батьки ж її були здивовані вельми”.

Подібно Петро намагався переконати Господа не йти в Єрусалим померти на хресті. Але Христос рішуче відкинув пропозицію Петра, назвавши її спокусою сатани, який хоче зруйнувати план спасіння.

Серед усіх перешкод найбільш небезпечні ті, які стосуються духовного життя – зв’язку з Ісусом. У духовному житті найважливіше – бути в єдності з Богом. Це становить основу щастя і спасіння. Про це говорить Христос: ,,Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому” (1Йо 4,16), ,,Хто пробуває в мені, а я в ньому, той багато плоду приносить” (Йо 15,5).

Христос знає, що ми недосконалі, можемо помилятися, вчинити гріх, але хто щиро кається, той отримує ласку навернення, старається відновити відносини з Богом, бо Він є основою життя.

Отож, диявол пробує різними способами впливати на людей і руйнувати їхню єдність з Ісусом. Сатана не проти нашої доброти, милосердя чи дисципліни. Він проти Ісуса Христа. «Сатані байдуже, чи ви хороша людина, йому байдуже, чи ви допомагаєте бідним, чи ви щедрі, чи всі вас шанують і люблять. Його цікавить лише одне: щоб ви не схилили коліна перед Ісусом». Саме в цьому полягає його найбільший обман. Він переконав мільйони людей, що моральність рівнозначна духовності. Що правильно жити, бути добрим та уникати тяжких гріхів достатньо, аби Бог прийняв нас до неба. Святість можна здобути своїми силами. Але це брехня прямо з пекла. Бо моральність – це вчинки людини оперті на власні зусилля. А духовність має за основу зв'язок надії та довіри Ісусові.

Фарисеї мали бездоганну мораль. Вони досконало дотримувалися Закону, були шанованими, відданими та релігійними. І все ж… Ісус називав їх «дітьми диявола». Чому? Тому, що їхні добрі справи замінили в них Бога. У своїй святості вони надіялися більше на себе, ніж на Господа.

Сатани не старається зробити злих ще гіршими… Він хоче змусити добрих повірити, що їм не потрібен Спаситель. Спастися можна самому. Озирніться навколо: Атеїст, який годує бездомних, думає, що він достатньо хороший без Бога. Буддист, який медитує, вважає, що він просвітлений без Христа. Мусульманин, який молиться, вважає себе праведним без Ісуса. А побожний християнин, який ходить до церкви, сплачує десятину та уникає скандалу, вважає, що він спасенний, не підкоряючись Богу. Але всі йдуть до одного й того ж місця: вічне розлучення з Богом у пеклі. Бо сама мораль не спасає нікого. Тільки Ісус спасає нас. «Бо благодаттю ви спасенні через віру, і це не від вас, це дар Божий, не від справ, щоб ніхто не хвалився» (Еф 2,8-9).

Сатана обожнює моральних людей, які відсувають Ісуса на другий план. Такі особи мають переконання, що можна: • Бути добрим без Христа.• Бути щедрим без Бога.• Бути дисциплінованим без Святого Духа.• Бути шанованим без відкуплення. І все ж остаточно бути погубленим у вічності.

Диявол не бажає, щоб ви чинили зло. Йому достатньо, щоб ви ігнорували єдине справжнє Добро – Христа, Який є основою життя і джерелом добра для людини. Сьогодні багато людей вірують у Бога, моляться, ходять до храму на Богослужіння, до Святих Тайн, але не живуть із Богом щодня, не шукають Божу волю, а свою, не довіряють Христові, а собі, дбають більше про тіло, ніж про душу. Вони керуються забобонністю, ворожбою, модою, голосом і правдою світу, а не заповідями і правдою Ісуса.

Можна бути «доброю людиною» і не бути з Богом у вічності. Тому, що єдиний гріх, який засуджує на вічно – це відкидання Ісуса Христа, бо лише через Нього можна спастися. «Хто вірує в Сина, має життя вічне; хто не вірує в Сина, той життя не побачить, але гнів Божий залишається на ньому» (Йо 3,36).

Прикладом цього є багач, який нічого поганого не робив, весело й спокійно жив. Але й не зробив нічого доброго. Він не зауважив біля себе убогого Лазаря й не допоміг йому. Мав нагоду спастися, але не використав її. Тому потрапив у пекло. Так сатана тріумфує: він відправляє мільйони «хороших людей» до пекла, з посмішкою на губах, бо вони переконані, що були достатньо хороші за життя без Бога.

Перестаньмо довіряти своїй моралі – власній праведності. Почнімо довіряти Ісусові. Сама наша доброта не спасе нас. Наші справи не викуплять нас. Наша мораль не виправдає нас на суді. Тільки кров Ісуса Христа може змити ваш гріх і зробити нас праведними перед Богом, запевнити участь у небі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело