🇺🇦Маріуполь пам’ятає! Олег Басараб до останнього за рідну Донеччину

Старший матрос, артилерист 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. За героїзм та успішне виконання бойових завдань був нагороджений президентською відзнакою «За оборону України» та нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».

☝️Олег Басараб народився у селищі Старий Крим, місто Маріуполь. У дитинстві був дуже активним. За спогадами рідних постійно був у пошуку усіляких пригод, відрізнявся щирим серцем та добротою, усіх хотів обігріти, допомогти. Особливо це стосувалось тварин – коти й собаки завжди були його улюбленцями.

По закінченні Старо-Кримської школи №46 Олег вступив до Маріупольського морського училища. Проте до омріяної професії військового моряка прийшов не одразу. Доводилось піклуватись про родину, особливо маму, яка хворіла. Олег певний час працював пакувальником у цеху холодного прокату комбінату ім. Ілліча. Але думки про вступ до війська ніколи не відпускали чоловіка.

🪖Незадовго до повномасштабного вторгнення, 10 лютого 2022 року – добровільно вступив до лав ЗСУ. З перших днів російської навали воював у лавах 35-ї бригади морської піхоти. Як артилерист одного із розрахунків відважно чинив спротив ворожій агресії.

🫡Олег Басараб приймав участь у боях на Херсонщині, обороняв Миколаївщину та свою рідну Донеччину. Бачити свій рідний край вільним від російських загарбників було однією з найзаповітніших мрій чоловіка.

Олег був справжнім воїном – мужнім, рішучим, відповідальним. Завжди першим зголошувався йти у бій, щиро вболівав за побратимів, захищав та підтримував кожного. За професіоналізм, сміливість, стійкість та мужність, проявлені у ході виконання бойових завдань, зокрема, під час вдалих контрнаступальних дій на Херсонщині, у 2024 році отримав право носити берет кольору морської хвилі.

Намагався завжди бути з рідними на зв’язку. Після кожних новин про ворожі обстріли українських міст писав їм та закликав берегти себе. Свої повідомлення часто завершував улюбленою фразою: «Обняв, підкинув».

💔На початку війни чоловіка ще не відпускало бажання повернутися у звільнений рідний Маріуполь. Там лишився його дім… Для своєї дружини Анни, з якою одружились влітку 2024 року, Олег був найкращим люблячим чоловіком. Мріяли про спільне щасливе майбутнє. На жаль, війна безжально обірвала усі плани.

🥀12 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Горіхове Покровського району життя Олега Басараба обірвав ворожий осколок… Похований Герой 16 квітня 2025 року у Вінниці на Алеї слави.

🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!

Більше про життя та подвиг Героя – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею