За десять років роботи Музею підпільної Церкви у Фитькові проведено понад 400 екскурсій. Серед гостей — діти, молодь, люди похилого віку та почесні делегації. Цікавість до пам’яті свого народу з війною лише посилилася.

Про це йдеться в матеріалі Департаменту інформації УГКЦ.

За словами о. Миколи Григорука, бували випадки, коли матері загиблих військових, слухаючи історії про життя, переслідування та терпіння підпільних священників, знаходили сенс у власному стражданні. «Вони розуміють, що не страждають самі, що хтось ще до них переживав подібне. Це страждання не було безцільним — воно мало свою мету та ідею».

Один військовий, який проходив у цих краях реабілітацію, після екскурсії сказав: «Отче, у вас теж можна проходити реабілітацію, бо ця краса лікує, насамперед духовно — вона заспокоює».

Найсильніше на відвідувачів впливають речі часу переслідування — предмети, які свідчать про віру, що зберігалася навіть у найскладніших умовах.

Серед найвражаючих експонатів — речі, якими користувалися підпільні священники: скляні чаші, дерев’яний хрестик із тайником для зберігання Пресвятої Євхаристії, посудинка від крему, у якій ховали священні дари, а також кишеньковий годинник, всередині якого священник у концтаборі заховав Євхаристію.

Особливе місце займає ікона Пресвятої Богородиці, вишита ув’язненими дівчатами риб’ячою кісткою замість голки, із збереженим надписом: «О, Мати Божа неустаючої помочі, рятуй нас з неволі, зглянься над нами».

У фондах музею також зберігаються раритети з віддалених регіонів — Хабаровського краю та Сибіру, наприклад, кропильце з гілочок кедра. Відвідувачів вражають і особисті речі мучеників, габіти монахинь та їхні тонкі ручні роботи — китайська шовкова вишивка, техніка якої рідко зустрічається на локальних виставках.

«До нас приходять діти та молодь, чимало літніх людей, багато з яких належали до підпільної Греко-Католицької Церкви. Після екскурсій вони кажуть, що повернулися у дитинство або згадують родинні історії про священників», — розповідає о. Микола Григорук, додаючи з усмішкою, що наймолодшим відвідувачем музею був півторарічний хлопчик, якого він записав у книгу відвідин.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело