Всесвітній день боротьби зі СНІДом. 1 грудня 2025 року

Червона стрічка на грудях сьогодні – не просто символ. Це тихе нагадування: хвороба нікуди не зникла, вона поруч, і байдужість досі вбиває швидше, ніж сам вірус.

В одной окремо взятій області України (назва не така важлива – картина майже однакова по всій країні) на кінець 2024 року на диспансерному обліку перебувало 1 255 людей з ВІЛ. З них 757 чоловіків і 498 жінок. 394 вже дійшли до стадії СНІДу. Дві третини живуть у містах, третина – в селах, де до найближчого центру СНІДу іноді сто кілометрів ґрунтовкою.

Найстрашніше число – вік. 80 % чоловіків і 65 % жінок із ВІЛ – це люди 25–49 років. Тобто ті, хто виховує дітей, будує бізнес, платить іпотеку, вчить студентів і лікує нас у поліклініках. Це не «група ризику» десь там. Це ми з вами.

У 2024 році в області протестували майже 78 тисяч людей і знайшли 132 нових випадки ВІЛ. З них 22 людини одразу отримали діагноз «СНІД» – тобто прийшли надто пізно. Головний шлях передачі – статевий, 79 %. Від матері до дитини – 13 %. Через ін’єкційні наркотики – 8 %. Тобто вісім із десяти нових випадків заразилися в ліжку, а не зі шприцом, як багато хто досі думає.

За дев’ять місяців 2025 року – вже 88 нових діагнозів. Цифра менша за торішню, але не тіште себе: це не тому, що вірус відступив. Це тому, що тестуватися стали менше.

А тепер найболючіше. У 2024 році від СНІДу та пов’язаних хвороб померло 32 людини. За три квартали 2025-го – вже 38. Зверніть увагу: у 2025-му від власне СНІДу померло лише 4 людини, а 34 – від інших причин. Це означає, що люди з ВІЛ помирають не від вірусу, а від того, що не отримують терапію вчасно, соромляться, бояться, не знають або просто не мають грошей на дорогу до лікаря.

ВІЛ давно перестав бути вироком. Сучасна антиретровірусна терапія дозволяє жити стільки ж, скільки й без ВІЛ, і головне – не передавати вірус до невизначуваного рівня, коли він не передається навіть під час сексу (формула Н=Н – невизначуваний = непередаваний). Але для цього треба знати свій статус і приймати одну-дві таблетки щодня. Усе.

Тест безкоштовний. Ліки безкоштовні. Консультація анонімна.

То чому ми досі ховаємо червону стрічку в кишеню, замість того, щоб приколоти її на видному місці?

1 грудня – це не лише день пам’яті тих, кого вже немає. Це день тих, хто живе поруч і мовчить. Тих, хто боїться сказати партнеру. Тих, хто відкладає тест «на понеділок». Тих, хто думає, що «мене це не стосується».

Стосується. Кожного.

Тож сьогодні приколіть червону стрічку. А завтра – просто здайте тест. Бо поки ми соромимося говорити про ВІЛ уголос, вірус говоритиме за нас. І робитиме це дуже переконливо.

Бережіть себе. І один одного. ❤️

Джерело