01 грудня у Катедральному соборі Пресвятої Трійці в м. Дрогобич владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, у співслужінні численного духовенства відслужив заупокійну Божественну Літургію та чин похорону за покійним о. протодияконом Миколаєм Риком, який відійшов до вічності 28 листопада 2025 року Божого. Напередодні владика разом зі священиками помолився панахиду в домі покійного у с. Лішня, а в неділю очолив священичий парастас у Катедральному соборі Пресвятої Трійці.

Під час проповіді єпископ підкреслив, що християнська скорбота черпає силу у надії на життя вічне. «Сьогодні ми стоїмо у великій скорботі перед таїнством смерті. Наш біль є природним, бо свідчить про глибину любові, якою ми були пов’язані з нашим дорогим співбратом о.дк. Миколаєм. Та водночас наш погляд не може зупинятися лише на смутку, бо віра кличе нас піднести очі до вічности, до джерела життя, до воскресіння», – сказав владика.

Єпископ зауважив, що смерть не є первісним Божим задумом, адже вона стала наслідком гріха прародичів. «Бог, який створив людину для життя, не хотів її смерті. Смерть стала наслідком гріха. Навіть тоді, коли смерть хотіла пролунати в житті людини як останнє слово, у цей момент Бог вступив у цю трагедію людини, щоби Своєю смертю і воскресінням з останнього слова зробити перше – слово вічного життя, щоб наповнити його новим змістом», – наголосив єпископ.

За словами проповідника, християнське життя вже тут, на землі, позначене покликанням до вічності, що починається у хрещенні. «Вічне життя не починається зі смерті. Воно починається тоді, коли людина народжується від води і Святого Духа у хрещенні. Тому так важливо, щоб час життя на цій землі був позначений вічністю. Бо Господь Бог створив людину для щастя та повноти життя», – зазначив владика.

Єпископ підкреслив, що Христос разом із нами несе страждання, тому смерть втрачає своє «жало». «Ісус не зняв хреста з наших плечей, але взяв його разом із нами. Сьогодні родина покійного о. протодиякона Миколая та церковна спільнота сумують, але вони не самотні… смерть для християнина – це вже не кінець, а Велика Субота, перехід перед Воскресінням», – сказав проповідник.

Владика з трепетом згадував посвяту о. диякона Миколая, який служив не формально, а щиро й віддано. «Саме Воскреслому Христу присвятив своє життя отець-диякон Миколай. Покликання диякона (з грец. “diakonos” – той, хто служить. – служитель) – це покликання насамперед до дияконії, до служіння. Наш отець-диякон був людиною, який жив цією істиною. Його служіння ніколи не було просто виконанням обрядів; це було живе свідчення Того, кого він споглядав і Кому служив. Він був голосом Церкви, який кликав нас до найважливішого – до Господа Бога», – підкреслив єпископ.

Єпископ пояснив, що завершення земного служіння є початком нового – перед Божим обличчям. «Сьогодні його земне служіння завершилося, але воно має своє продовження. Він тепер стоїть перед Тим, Кого за життя прославляв. Він перейшов від служіння у земному храмі до вічного поклоніння у Небесному Єрусалимі. Він перейшов від заклику: “Господеві помолімося” до стояння перед лицем Самого Господа», – зазначив владика.

Окрему увагу проповідник звернув на глибокий сенс дияконського заклику «Будьмо уважні!», який отець Миколай виголошував на Божественній Літургії. «Найбільше, що промовляло у служінні отця-диякона Миколая, – це простий, але надзвичайно глибокий заклик, який він виголошував перед читанням Апостола та Євангелія: “Будьмо уважні!”. Коли він виголошував: “Будьмо уважні”, – то передусім закликав нас бути уважними до Слова Божого. Бо Слово – це Сам Христос, Живий Бог, який у кожній Літургії звертається до нас так само, як звертався до апостолів на берегах Галилейського моря», – сказав єпископ.

Владика наголосив, що покійний диякон умів любити та бачити у своєму ближньому Христа. «Отець-диякон Миколай у своїй щоденній дияконії був уважним до кожного людського болю, до кожного страждання, до кожної людини, яку Господь посилав йому назустріч. Його уважність була не просто психологічною рисою, а духовним жестом, який бачить у своєму ближньому обличчя Христа», – підкреслив владика.

На завершення владика Ярослав висловив подяку родині, духовенству, парафіянам та всім, хто долучився до організації похорону, і закликав молитися за упокій душі новопреставленого: «Нехай Всемилостивий Господь, який переміг смерть, поселить його душу “у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, звідки втекла болізнь, печаль і зітхання” і нехай подасть мир і розраду його родині. Нехай укріпить усю нашу церковну спільноту, яка сьогодні прощається із співбратом у Христі»

Після завершення Божественної Літургії і прощанням з покійним протодияконом Миколаєм домовину з його тілом було передано землі в с. Лішня.

Додамо, що 28 листопада 2025 року Божого на 52-му році життя і 30-му році дияконства трагічно загинув о. Микола Рик, протодиякон єпископа Самбірсько-Дрогобицького.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії

ФОТОРЕПОРТАЖ

 

 

 

Джерело