Рівно 27 років тому історичний центр Львова разом зі Собором Святого Юра та Високим замком увійшли у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Тоді ми стали частиною європейської культурної родини – хоча в душі були нею завжди. Дуже хочеться, щоб найближчим часом ми стали і частиною Європейського Союзу.

За чотири роки повномасштабної війни Львів перетворився на опору для держави. На домівку для тих, хто втратив свою через рocійське вторгнення. Він – голос української культури у світі, який часто бачить нас лише крізь призму обстрілів.

Хочеться, щоб ми залишили після себе не лише те, що вберегли, а й те, що створили. Це важливо – знати, що робиш правильну справу і впевнено йдеш своєю українською та європейською дорогою.

Дякую всім, хто робить Львів таким, яким він є – незламним, теплим і справжнім. Дякую нашим друзям й партнерам за кордоном.

Низький уклін нашим Захисникам і Захисницям. Львів, його спадщина ЮНЕСКО і все, що у нас є сьогодні, є завдяки вашій відвазі та самовідданості.