Проповідь Преосвященного владики Тараса Сеньківа, єпарха Стрийського, в день свята святителя Миколая, архиєпископа Мир Лікійських, чудотворця, 6 грудня 2025 року, виголошена в часі Божественної Літургії в Прокатедральному храмі святого Миколая м. Перемишляни.

Слава Ісусу Христу! Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Дорогі у Христі брати та сестри, ми з радістю очікуємо Христове Різдво, блаженної миті, коли на небі засяє Вифлеємська зірка, сповіщаючи народження Месії і велика частина людства згадає про свого Спасителя. На цьому шляху, коли дні земного життя нас не втішають, і є мало того, що нас може підбадьорити, скріпляють у вірі та вселяють надію на краще майбутнє ті праведники, які прикрасили історію своєю вірністю Богові.

Проте серед них є один, якого почитають без винятку всі, святий Миколай. З наближенням його свята роздмухується в нас захоплююче очікування дива, душевної радості та щастя. І маємо на це право, бо хто більше як святий Миколай спішить на допомогу в небезпеках, важких життєвих обставинах та неминучої смерті. Він є неповторним прикладом не тільки своєю любов’ю до ближнього, добротою та щирістю, але й взірцем щедрості та милостині.

В день його пам’яті Євангеліє говорить про блаженства. Ісус звертається до своїх учнів зі словами: «Блаженні ви». І цим закликає їх, а разом із ними і нас, до певного стилю життя. Він не говорив їм цих слів на початку Своєї діяльності, але тоді, коли учні пройшли із Ним певний шлях і були готові їх прийняти.

В блаженствах звучить нова мудрість, і їх не можливо приймати лише як певну інформацію, або список завдань на найближче майбутнє, але, як вказівки куди потрібно рухатися, щоби увійти в Боже Царство. Господь нікого ні до чого не змушує, але пропонує вибір: якщо хочеш бути щасливим, то живи згідно Моїх заповідей і блаженств. Щастя, яке пропонує Господь, є досить дивним: блаженні вбогі, блаженні голодні, блаженні що плачете, блаженні котрі є переслідувані…

Блаженства є особистою пропозицією. Так, як убогий та голодний прагне хліба, так і ми повинні прагнути Бога. Перед кожною людиною стоїть власний вибір, бо Господь бажає, щоби ми навчилися дивитися на себе самих, на інших людей та світ Божими очима. З першого погляду тяжко знайти людину, котра б зрівняла блаженства зі своїм розумінням щастя. Проте дійсність не в тому, що щастя десь інде, а в тому, що в Божу пропозицію тяжко повірити, тому її не розуміємо і не приймаємо, або від неї тікаємо.

Тікаємо тому, що критерії щастя пропоновані світом більш привабливі, а ми, засліплені власними фантазіями та уявами, гонимося за примарами, хоч насправді щастя є поруч. І виглядає не так, як ми собі його надумали. Щастя може бути із забрудненими руками, в убогій одежині, зі зморшками на руках й обличчі, але воно завжди є поруч. То наше щастя починається там, де ми усвідомлюємо, що нас потребують. Якщо маємо відвагу розділити біль потребуючих, можемо бути блаженними не колись, а тут і відразу. Вибір завжди є за нами. Не живімо у світлі рожевих мрій та фантазій, але живімо реальністю.

Нас від часів святого отця Миколая віддаляє більше як 16 століть. Але кожному він є надзвичайно близьким і очікуваним. До нього і після нього в Церкві було чимало видатних та святих людей. Вони відзначилися в історії богословськими та пастирськими здобутками, досягали шедеврів духовного життя. Можливо, їхні сучасники ставили і їм пам’ятники. Проте час не залишив від них у пам’яті простого народу такого сліду, як щира вдячність за мовчазне свідчення милосердя та співчуття святого Миколая, яка живою дійшли аж до наших днів.

Особа святого Миколая показує нам, як можна блаженства, до котрих закликає нас Спаситель, втілити у нашому житті. Життя цієї доброї Людини відкриває нам таємницю Божої любові, і може стати для кожного із нас взірцем служіння Церкві, ближньому та своєму народу.

Споглядаючи особу святого отця Миколая, навчімося бути чуйними до потребуючих. Особливо в цей час воєнного лихоліття, ними може бути хоч хто: багаті і убогі, молоді і похилого віку – всі, хто сам собі не може зарадити у своїй біді чи потребах.

На взір святого Миколая будьмо стійкими у вірі посеред цього хиткого світу. Він привів до Христової віри чимало людей, і кожен із нас має приводити до Христа своїх дітей, онуків, своїх рідних та близьких. Він мав так багато чеснот, і ми мали б вправлятися у милосерді, прощенні, любові, терпеливості та вірі. Але не будьмо лиш побожними в тому, що намагаємося здобувати чесноти. Дозвольмо чеснотам здобути нас, щоб осягнути обіцяні Христом блаженства, бо Він кожного кличе до того, до чого дає свою милість. Амінь.

Джерело