Герой з Луганщини, якого вшановує Харків: історія, що варта своєї вулиці

У міському просторі кожного українського міста є вулиці, що зберігають у собі більше, ніж просто маршрут. Вони зшивають історію з сучасністю, нагадують про вибір, який робимо щодня.

І коли сьогодні Харків розглядає можливість перейменувати вулицю Самольотну на честь Владислава Рикова – Героя України, льотчика-штурмовика, уродженця Луганщини, – це питання не про символіку. Це питання про те, ким ми є як суспільство.

МІСТО, ЯКЕ ПАМ’ЯТАЄ СВОЇХ І НЕ ЗАБУВАЄ ЧУЖИХ

Харків одним із перших прийняв удари повномасштабної війни, але не зламався. І тепер це місто, що вміє не лише виживати, а й відновлювати сенси.

Назвати вулицю на честь Владислава – означає визнати, що саме такі люди тримають міста під час війни.

Ця вулиця розташована там, де Владислав робив свої перші кроки у життя, де формувався його характер, де дитина з Луганщини навчалася долати втрати й шукати сили, щоб піднятися в небо.

Це не абстрактне перейменування – це повернення пам’яті на своє місце.

Сьогодні багато хто каже: «Під час війни є важливіші справи». Але саме під час війни імена мають найбільше значення.

Бо назви вулиць – це спосіб зафіксувати, хто ми. Кому ми дякуємо. І заради кого ми продовжуємо жити.

Перейменувати Самольотну на вулицю Владислава Рикова – це відновити зв’язок між містом і його людьми, нагадати, що свобода обов’язково має «своє обличчя», показати дітям, що герої – не абстракція, а люди, які виросли поруч, і залишити у просторі міста знак того, хто захищав його землю з неба.

Місто змінюється не тоді, коли змінюється генеральний план. Місто змінюється тоді, коли змінюється сенс його назв.

Вулиця Владислава Рикова – це не про минуле, це про майбутнє. Про тих, хто зростатиме на цих вулицях і питатиме: «Хто він був?» І отримувати відповідь: «Людина, яка не здалася».

Ім’я Владислава – це частина історії сучасної України. Харків, Луганщина, уся країна тримають його в пам’яті. І ця пам’ять – не тягар. Це орієнтир.

Читати історію Героя тут.