Відновлення державних сервісів в умовах окупації: кейс Сіверськодонецького ЦНАПу як модель децентралізованої стійкості

Коли в червні 2022 року Сіверськодонецьк опинився під російською окупацією, місцевий Центр надання адміністративних послуг втратив усе: приміщення, техніку, доступ до локальних архівів і реєстрів.

У класичному розумінні установа припинила існування.

Проте вже у 2023 році вона не просто відновила діяльність, а перетворилася на розподілену мережу з восьми філій по всій підконтрольній території України. Це один із найефективніших прикладів збереження інституційної спроможності органів влади за повної втрати контролю над адміністративним центром.

«Коли ми приїхали на нове місце, у нас справді нічого не було. Усе залишилось у зруйнованому Сіверськодонецьку. Починали буквально з нуля», – згадує керівниця ЦНАПу Олена Єлісєєва.

Нульовий старт означав порожнє приміщення, кілька позичених столів і стільців та команду, яка зібралася всупереч обставинам.

Сьогодні Сіверськодонецький ЦНАП функціонує у восьми містах: Дніпрі, Черкасах, Кам’янському, Києві, Харкові, Рівному, Тернополі та Одесі. Така географічно розподілена модель дозволяє надавати послуги там, де нині проживає переважна більшість мешканців громади та інших вимушених переселенців.

Перелік послуг розширено до 32 позицій з урахуванням актуальних воєнних потреб. Серед ключових:
– подання заяв про пошкоджене та знищене майно через портал «Дія»;
– внесення відомостей до Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна;
– реєстрація та зняття з реєстрації місця проживання;
– видача витягів з реєстрів територіальної громади;
– прийом заяв на грошову допомогу за місцевими програмами.

Щотижня проводяться консультації з відновлення документів та отримання державної допомоги в умовах воєнного стану. У кожному офісі створено зону самообслуговування з доступом до «Дія», де адміністратори допомагають громадянам працювати з електронними сервісами.

Критичним фактором швидкого розгортання стала технічна допомога Норвезької ради у справах біженців (NRC): передані ноутбуки та принтери дозволили за лічені місяці перетворити тимчасові пункти на повноцінні робочі місця.

«Переїзд під час війни – це подвійний стрес. Але коли ми опинилися в відносній безпеці, стало очевидно: люди чекають саме на ці послуги. Треба працювати далі», – пояснює Олена Єлісєєва.

Результати підтверджують ефективність моделі: за січень–вересень 2025 року через мережу ЦНАПу надано понад 3770 адміністративних послуг – показник, який перевищує середній рівень багатьох стаціонарних центрів на підконтрольній території.

Поки саме місто залишається окупованим, його адміністративна інфраструктура продовжує працювати й підтримувати громадян по всій Україні.

Цей кейс доводить, що втрата фізичної території не означає втрату інституції: за наявності збереженого кадрового ядра, доступу до державних електронних реєстрів та мінімальної зовнішньої підтримки орган влади здатен не лише вижити, а й адаптуватися до нових реалій, ставши ще ближчим до людей, яким він служить.