Душе моя, маєш добра багато в запасі на багато років!

Лк 12,16–21

Провідна думка притчі про нерозумного багача – це питання цінностей: матеріальних і духовних, дочасних і вічних, добра душі та тілі. А тим самим справжнього щастя для людини.

Нерозумний багач є образом людини, яка шукає щастя в речах, бачить його лише в потребах тіла. Така людина думає тільки про життя земне, а забуває про вічність. Хто шукає щастя в матеріальних речах, той насправді дуже нещасливий, бо замкнений у собі, наповнений духом самолюбства, думає і дбає тільки про себе.

Ісус, розповідаючи про одного багатого чоловіка, називає його нещасливим, безумним. Одного року земля принесла йому великий урожай, мав наготу стати щасливим, але не зумів правильно розпорядитися цим. Якщо уважно придивимося до поведінки багача, то його увага зосереджена виключно на собі. У притчі сім раз повторюється слово ,,Я”. Багатий чоловік розмовляє сам у собі, обдумує долю урожаю. Він із ніким не ділиться вісткою про щедрий урожай, а тримає її для себе. Не бажає з ніким поділитися своїм достатком. Багач вважає урожай своїм власним здобутком, отримав його своїми силами, не дякує за нього ні землі, ні Богові. Чоловік сприймає урожай як свою власність, яка належить тільки йому, і ніхто інший не може користати з неї.

Багатий чоловік наповнений також самолюбним розумінням людини. Він сприймає життя й душу як свою власністю. Тож багач уважає себе самодостатнім, бачить щастя в достатку, не відчуває потреби іншої людини, а зокрема Бога. Він забув, що душа, життя та достаток є Божим даром. Тому Ісус дав сумну оцінку поведінки чоловіка, назвавши його безумним чи нещасливим, бо всі здобуті матеріальні речі людина залишить на землі, лише духовні скарби підуть із душею до неба.

Сучасний світ своїм способом мислення й поведінкою дуже подібний до нерозумного багача. Люди бачать своє щастя в матеріальних речах та заспокоєнні потреб тіла. І хоча відчувають потребу духовних цінностей: правди, любові, справедливості, але мало дбають про них, часто проявляють байдужість та лінивство. Іноді буває так, що одні вимагають від інших доброї поведінки: бути добрими, справедливими, працьовитими, не мати шкідливих звичок – бути морально досконалими, але самі над цим не працюють. Шукають у ближніх духовні цінності, а самі дбають про матеріальні речі та вигоду тіла.

У житті є чимало прикладів, де певні особи здобули великий матеріальний достаток, становище, славу, але не відчували щастя в душі. Іноді їхнє людське щастя зазнавало кризи й стало для них світлом для навернення, просвітлення, що щастя людини не в багатстві, а в любові до людей.

Святі пояснюють щастя словами: ,,Важливо не те, що ти маєш, а ким ти є, скільки добра зробив людям”.

Колись Джон Д. Рокфеллер був не просто багатою людиною – він став першим мільярдером в історії. Людина, народжена у 1839 році, яка зуміла змінити промисловий світ так само впевнено, як інші переписують вигадані світи у романах.

У 25 років Джон уже керував одним із найбільших нафтопереробних заводів країни. У 31 – фактично очолив всю індустрію. У 38 – контролював 90% переробки нафти у США. А у 50 – перетворився на живу легенду, найбагатшого американця свого часу.

На піку слави, у 53 роки, його здоров’я різко погіршилося. Болі, втрата волосся, повна виснаженість – лікарі відверто сказали, що часу в нього залишилося мало – менше року. Уявіть собі: людина, якій належав цілий промисловий світ, не могла врятувати себе. Саме тоді, на межі між славою і смертю, Рокфеллер зрозумів щось просте й жорстке: ні копійки з його багатства він не зможе забрати із собою.

Одного дня він викликав юристів та бухгалтерів і дав приголомшливу вказівку: “Реорганізуйте мій капітал. Усе – на лікарні, медичні дослідження і благодійність”. Це був не просто жест, це було бізнес-рішення, застосоване від душі. Він вирішив, що його "інвестицією" тепер буде людство. Після того як Джон зосередився на допомозі іншим, його здоров’я почало покращуватися. Він прожив не рік… а ще 44 роки після «вироку» лікарів і дожив до 97 років.

Наприкінці життя Рокфеллер сказав: “ГОСПОДЬ навчив мене, що все належить Йому, а я лише канал для Його волі.” Першу половину життя він присвятив накопиченню, другу – служінню та розподілу. Він здобув не просто роки, а нове життя: сповнене сенсу, миру і вдячності.

Його історія – це нагадування: ,,Багатство вимірюється не лише тим, що ми накопичуємо, а й тим, що ми віддаємо”. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело