Під час візиту до Кельну (Німеччина) владика Володимир, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, у розмові з журналістами DOMRADIO.DE поділився баченням міжнародних мирних ініціатив щодо України, розповів про виклики суспільства в умовах четвертої зими війни та про віру, яка допомагає людям вистояти. Він також застеріг від припинення вогню за будь-яку ціну.

Інтерв’ю владики Володимира для DOMRADIO.DE

DOMRADIO.DE: Зараз у Берліні тривають переговори щодо можливого припинення війни в Україні. Їхня основна мета – обговорити припинення вогню та комплексний мирний план. У них беруть участь представники України, США та європейських партнерів. Чи можуть ці переговори призвести до прориву?
Владика Володимир: Переговори завжди важливі, і кожні зусилля, кожен діалог є цінними. Я вітаю те, що ці переговори ведуться не в обхід нас (без нашої участі), а що Україна також є залученою. Це дуже важливо, і хороший діалог завжди дозволяє досягати певних компромісів.

DOMRADIO.DE: Поточна дискусія обертається навколо ініційованого плану США, спрямованого на досягнення припинення вогню. Конкретні пункти вимагають виведення українських збройних сил з частин східної України, скорочення чисельності армії та зобов’язання відмовитися від членства в НАТО. Чи це прийнятно?
Владика Володимир: Щодо НАТО: справа не обов’язково у вступі, а у безпеці. Народ України хоче гарантій, які забезпечать його майбутнє, щоб він міг продовжувати жити та розвиватися.
Але відмовитися від шматка землі? Це було б дуже боляче. Наші предки її забудували, а тепер людей просять відмовитися від будинку, який побудували їхні батьки чи дідусі з бабусями. Це боляче. Тому що земля – це як єдине ціле, як тіло. Якщо хтось вимагає, щоб ви відмовилися від руки чи ноги, це теж боляче.

Владика Володимир:
«Йдеться не лише про Україну, а й про безпеку Європи та світового порядку в цілому»

І справа не лише в Україні, а й у безпеці Європи та світового порядку в цілому. Росії не потрібно більше земель; у них їх вдосталь. Йдеться про імперіалізм. І якщо зараз буде домовлено про припинення вогню без справедливості та санкцій, то зло переможе.

DOMRADIO.DE: Чи вірите ви, що спокій повернеться в Україну, якщо вимоги Трампа та Путіна будуть виконані?
Владика Володимир: Ні. Було забагато брехні. Ми, на жаль, зрозуміли це на власному гіркому досвіді: небезпечно довіряти людям, які є непередбачуваними. Чесно кажучи, ми довіряємо лише Богові. Я кажу це не лише як єпископ чи священнослужитель, а й як людина, як християнин. Ми віримо, що Бог завершить те, що люди почали.

DOMRADIO.DE: Як справи у людей в Україні під час четвертої зими війни?
Владика Володимир: Тут, на Заході, трохи спокійніше, але, загалом, ніде в Україні немає безпеки. Завжди існує загроза ракетних атак та атак безпілотників.
Люди живуть одним днем; вони не можуть будувати жодних планів на майбутнє. Вони фізично та морально виснажені. Війна забрала так багато жертв: сім’ї втратили батьків і синів. Важливо, щоб це не було все марно. Здатися означало б поневолення. Тоді вже не матиме значення, чи помремо ми вдома, чи у в’язниці.

Владика Володимир з кардиналом Райнером Вьолькі (Кельн)

DOMRADIO.DE: Як готуються до Різдва люди в Україні? Чи війна затьмарює все?
Владика Володимир: Люди з нетерпінням чекають Різдва і це також дуже важливо. У нас немає традиції Адвенту, а радше – передріздвяного посту, духовного шляху підготовки, і це дає нам сили.
Це особливо важливо для молоді: війна у них забрала дитинство та юність, їхні безтурботні дні. У сім’ях, де батько воює на фронті, їм доводиться дуже швидко дорослішати та брати на себе відповідальність за молодших братів і сестер. Є міста на сході та в центрі України, де діти у п’ятому класі ніколи не відвідували повноцінної школи. Спочатку COVID-19, потім війна: роками вони навчалися дистанційно – виключно в ізоляції вдома, за комп’ютерами. Це проблема не лише для їхньої освіти, а й для їхніх соціальних стосунків.
Я також думаю про родини, які втратили близьких на війні, а їх багато. Коли мати стоїть біля могили свого сина, вона вдячна, що взагалі має могилу, де може попрощатися. Бо так багато людей загинули на передовій, і їхня доля досі залишається невідомою.

Владика Володимир:
«Для всіх цих людей ми хочемо створити якомога більше відчуття нормального Різдва»

Для всіх цих людей ми хочемо створити якомога більше нормальності у святкуванні Різдва. Ми прикрашаємо наші церкви, хоча деякі інші міста утримуються від цього з солідарності та жалоби. Але нам потрібно це зробити: попри бомбардування та відключення електроенергії. Бо де ще людям знайти сили?
Ми повинні оплакувати полеглих і молитися за них. Але ми не повинні залишатися лише в цьому горі, бо тоді ми вже програли війну. Воїни, які захищали нашу країну, не віддали свої життя, щоб ми могли просто сидіти вдома і сумувати.

DOMRADIO.DE: Чи віра допомагає людям пережити цю війну та ці страждання?
Владика Володимир: Так, дуже. Пандемія відштовхнула людей від церкви, а війна повернула їх. Тому що їм потрібна спільнота, підтримка та солідарність, спільне оплакування загиблих. Наприклад, ми підтримуємо групу, чиї батьки та сини зникли безвісти: ніхто не знає, чи їх убили, чи вони живі та ув’язнені. Ці родини несуть важкий тягар, бо щодня чекають на знак життя від своїх близьких.
Ось чому Різдво, з його посланням, важливіше, ніж будь-коли, бо Ісус приходить у цей світ як дитина, і це остаточно змінює світ. Це зміцнює людей в моменти, коли вони відчувають себе безсилими. Відчай і слова: «Я відвертаюся від Бога, бо він допускає стільки страждань» – це не варіант. Чи було б нам тоді краще? Я так не думаю.

Владика Володимир:
«Якщо ми будемо жити день і ніч з бажанням помсти та відплати, чи станемо ми кращими?»

Молодь часто запитує мене про любов до ближнього, прощення та любов до ворогів, як сказано в Євангелії. Насправді це важко, коли твого чоловіка чи сина застрелили. З іншого боку, якщо ми живемо день і ніч з бажанням помсти та відплати, чи будемо ми кращими? Це також руйнує нас. Ось чому так важливо, щоб ми перетворили це бажання помсти та ці рани на мужність. Тоді, по-перше, ми зможемо жити, а по-друге, у нас буде сила захищатися.

DOMRADIO.DE: Чого б ви побажали вірянам у Німеччині?
Владика Володимир: Ми вдячні за солідарність, матеріальну підтримку та кожну молитву. Реабілітація зараз є для нас надзвичайно важливим завданням: багато людей травмовані, і так само, як воєнні рани потребують догляду, так само повинні зцілюватися і їхні душі. Греко-Католицька Церква у Львові зараз будує реабілітаційний центр, для якого Кельнська архієпархія вже пообіцяла свою підтримку. Ми хочемо запропонувати людям психологічну, духовну та цілісну допомогу; це дуже важливо. Ми вважаємо це своїм обов’язком як Церкви, і люди нам довіряють.
І ми сподіваємося, що європейці й надалі стоятимуть на боці правди, бо на війні правда є першою жертвою.

Інтерв’ю провела Іна Роттшайдт
Фото domradio.de і Кельнської архиєпархії
Переклад з німецької

Джерело