«Різдво Христове є одним з найбільш улюблених свят у всьому світі. Вже одна згадка про Різдво викликає у нас світлі та ніжні родинні почуття. Кожне свято, а Різдво Господа нашого Ісуса Христа особливо, є своєрідним духовним скарбом, поштовхом для дедалі більшого закорінення у Бозі, адже кожне християнське свято вказує нам, що світ вже спасенний у Христі». З такими словами до вірних та духовенства звернувся Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин у своєму Різдвяному посланні — 2025.

«Як же сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб ми прийняли усиновлення» (Гал. 4, 4)

Преосвященним Владикам,всесвітлішим та всечесним отцям, преподобним монахам та монахиням,возлюбленим братам і сестрам у ХристіІвано-Франківської Митрополії УГКЦ

Христос Рождається! Славіте Його!

Дорогі в Христі!

Різдво Христове є одним з найбільш улюблених свят у всьому світі. Вже одна згадка про Різдво викликає у нас світлі та ніжні родинні почуття. Кожне свято, а Різдво Господа нашого Ісуса Христа особливо, є своєрідним духовним скарбом, поштовхом для дедалі більшого закорінення у Бозі, адже кожне християнське свято вказує нам, що світ вже спасенний у Христі. «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише Ним – світ спасти» (Ів. 3, 16-17).

Євангельські розповіді про Різдво Христове є доволі короткими, але вони стали основою для глибоких молитовних роздумів у текстах церковних богослужінь. Там ми бачимо Богородицю, яка вповні розкрила, якою може бути справжня людина, коли пізнає Бога і відкривається на дію Його благодаті. Святий Йосиф, який є скромним, здебільшого мовчить, але його мовчання гучно промовляє про відповідальність, духовну розсудливість, покору Божій волі та мужність справжнього чоловіка і батька. Якщо спочатку у молитовних текстах відчуваємо сумніви і розгубленість, то згодом ці думки розвіюються та возноситься хвала новонародженому Ісусові. Ці богослужіння показують нам, як Бог викорінює побоювання, відчай, страх, розгубленість та сам Господь супроводжує людину у її важкій духовній боротьбі.

В цей різдвяний час, вшановуючи Пресвяту Родину, ми свідчимо, що спасіння у світ прийшло через родину. Саме в родині Ісус виховувався та осягав людську зрілість. Читаємо у Євангелії від Луки: «Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей» (Лк. 2, 52).

Значення сім’ї в історії спасіння годі переоцінити. У перші століття існування Церкви, в часи жорстоких переслідувань християн, віра збереглася саме завдяки осередкам «домашніх Церков». Перші християни потайки зустрічалися по домівках, щоб пережити Євхаристію – досконале єднання з Господом. У ХХ-му столітті, в часи більшовицького режиму, помешкання наших дідусів і бабусь ставали місцем особливої Божої присутності, де таємно служили Святу Літургію, хрестили дітей чи приступали до Святого Таїнства Покаяння. Саме нашим батькам завдячуємо збереженню Христової віри та Його Церкви. Читаємо у Катехизмі Католицької Церкви, що «Родина є спільнотою, у якій від дитинства можна навчитися моральних цінностей, почати шанувати Бога та добре користуватися свободою. Життя в родині є вихованням до життя в суспільстві» (ККЦ п. 2207).

Праведний Митрополит Андрей Шептицький наголошував, що «Майбутність належить до тих народів, у яких подружжя є річчю святою…». Саме християнській родині приділяється багато уваги в Ювілейний 2025 рік Надії. Бо в такій «домашній Церкві», як читаємо в посланні Синоду Єпископів УГКЦ, «в атмосфері віри, молитви й родинного тепла, батько і мати зі своїми дітьми плекають християнську надію як для щасливого і богоугодного життя тут, на землі, так і для одержання обіцянки майбутніх благ».

Сьогодні кожна українська сім’я уже четвертий рік протистоїть воєнним викликам та намагається загоїти рани своїх сердець: розлука, втрата близької людини, невідомість про рідних, які перебувають у полоні, або пропали безвісти, психологічні травми, втрата домашнього затишку тощо. Тисячі наших українських родин у XXI-му столітті стали прикладом жертовності, посвяти та справжньої любові, бо віддають на вівтар свободи Батьківщини найдорожче – життя своїх синів і дочок.

Заносимо усі страждання нашої неньки України до Всевишнього, маючи надію на Його допомогу, підтримку і захист, бо тільки єдиний Бог здатний перемінити наш біль, горе, гіркоту та розчарування на внутрішню силу для подолання навали зла і здобуття справедливого миру.

Будьмо наполегливі та нестримні у молитві за родини українських захисників і захисниць, за тих, хто віддав своє життя за кожного з нас, за полонених, поранених, зниклих безвісти братів і сестер.

Дорогі батьки, пам’ятаймо, що саме наш приклад заохочує, спонукає дітей до збереження віри і зростання в любові. Не біймося відкрити двері для Христа, запросімо до своїх родин нашого Спасителя, щоб Він завжди перебував у центрі родинних відносин і наповнював нас силою, взаєморозумінням та єдністю.

Підносимо молитви та виголошуємо щирі слова вдячності медикам, рятувальникам, волонтерам, правоохоронцям. Чуваємо у молитві за капеланів, нашу молодь, освітян, боголюбиву українську владу та всіх людей доброї волі. Розділяємо радість Різдва Христового з владиками, священнослужителями, богопосвяченими особами, семінаристами, катехитами та всіма вірними Івано-Франківської Митрополії.

Нехай новонароджений Ісус наповнює наше життя благословеннями, святим справедливим миром, спокоєм, вірою, надією та любов’ю.

Христос Рождається! Славіте Його!

† Володимир ВІЙТИШИН,

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський УГКЦ

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський УГКЦ

Джерело