Проповідь Преосвященного владики Тараса, єпарха Стрийського в день свята Собору Пресвятої Богородиці, виголошена 26 грудня 2025 року, в часі Архиєрейської Божественної Літургії в Катедральному храмі Різдва Пресвятої Богородиці в м. Новий Розділ.

Христос рождається!

Всечесні отці, дорогі у Христі брати і сестри!

Після величного празника Хрисового Різдва, коли ми споглядали на світло, що зявилося у Вифлеємі, Церква запрошує нас зустрітися з Тією, через яку до нас прийщов Спаситель – з Пресвятою Богородицею. Другий день Різдва присвячений Її Собору. Богородицю неможливо відокремити від тайни Різдва, але водночас Вона є скарбницею чеснот, якими вимощена Різдвяна дорога, щоб і ми могли ступати за Нею.

Серед цих чеснот однією з найважливіших, але водночас найважчих, є чеснота довіри. Ми часто говоримо про віру, надію, любов, молитву, але без довіри все це стає крихким і непевним. Бо довіра – це міст, що поєднує людину з Богом. Вона є внутрішнім і безкомпромісним «так», сказаним Йому навіть тоді, коли ми не розуміємо шляхів, якими Він наc веде.

Господні слова: «Не бійся!» є одними з найчастіших Божих звернень до людини. Чому? Тому що Бог знає: у серці людини живе страх. Страх за завтра, за дітей, за здоров’я, страх за все те, що діється у світі. Страх паралізує, закриває серце, руйнує мир. Тому Господь знову і знову каже “Не бійся, тільки віруй». Власне шлях Божого Слова між людей через таємне Втілення є прокладений людською співпрацею на дорозі довіри, в силі Божого заклику: «Не бійся».

Довіра починається тоді, коли ми дозволяємо Божому слову заспокоїти наші бурі. Авраам довірився Богові, не знаючи, куди саме йде. Пресвята Богородиця сказала «Нехай станеться» навіть тоді, коли перед нею відкривалися незнані, ризиковані дороги. Святий Йосиф довірився уві сні Божому посланцю та став опікуном Спасителя. Не потрібно, як Петро на озері, дивитися лише на вітер і хвилі, але вчитися дивитися на Того, хто стоїть поряд. Усі великі історії святих – це вкінці завжди історії довіри.

У наш час людина хоче все контролювати: обставини, плани людей, навіть власне майбутнє. Та Бог часто діє не так, як ми очікуємо. Він не показує нам усього шляху, але дає світло лише на один крок. І тут починається справжня довіра – коли ми кажемо: «Господи, я йду за Тобою навіть якщо бачу лише наступний крок».

Довіряти Богові – не означає сидіти, склавши руки, але робити все що ми можемо та знати: остаточний результат – у Божих руках. Це поєднання нашої праці й Божої благодаті. Ми засіваємо, але ріст дає Бог і плоди належать Йому. Людина, яка довіряє Богові, не стає бездумною чи легковажною. Вона стає вільною. У її серці народжується мир, якого світ не може дати. Бо ця людина знає: вона не самотня. Бог є її Отцем та Спасителем. Він визначає її шлях, а вона йде, навіть коли для неї той шлях незрозумілий.

Не потрібно приховувати перед Богом свої страхи, але приносити їх перед Нього. Маємо бути терпеливими на ці дрібні щоденні виклики, та завжди і за все Йому дякувати, бо вдячність відкриває очі на Божу присутність. Господь знає, куди нас веде, бо Він сам є тим незбагненним Добром, яким в кінці хоче нас обдарувати.

Такий стиль життя будується на довірі Богу. Без цієї вірності Діви Марії Різдво було б неможливим. Її “так” відчиняє двері спасінню світу. Бог входить в людську історію через свобідну згоду жінки з Назарету. Він завжди шукає співпраці з людиною. Господь не на’язується, але кличе. Він не руйнує свободи, але просить відповіді любові. Така відповідь Богородиці є у тиші Назарету, тиші Вифлеємської ночі, тиші молитовної довіри.

Довіра Богові переплітає всі миті життя Діви Марії і освітлює його як цілопальну жертву. Світло Христа не загасає, якщо його тримати в серці. Марія несла це світло щодня – від тиші Назарету по шляхах повних небезпек та спрямованих у невідоме Голгофи. Це з іскор довіри зайнялося світло Воскресіння.

Подібно кожен із нас несе свої тягарі, труднощі, свої ночі й ранки. Богородиця знає це і розуміє. У час, коли світ роз’єднаний, коли серця часто ранять одне одного, коли люди закриваються у своїх страхах, Діва Марія показує нам шлях довіри до Бога. Вона повторює: “Що лиш скаже вам – те чиніть”. Ці слова є для нас дороговказом на все життя. Бо шлях до миру, до мудрості, до спасіння є: завжди довіряти Її Сину.

Собор Пресвятої Богородиці є днем подяки Богові за Пречисту, за Її участь в таємниці спасіння. Учора ми прославляли Христа – світло світу, що з’явилося в яслах. Сьогодні ми дивимося на Ту, яка тримає це Світло на своїх руках. І це не поезія, не образ, не символ, але духовна реальність. Марія є не лише Матір’ю Ісуса, але й нашою Матір’ю, яка стоїть поруч із нами у нашій щоденні боротьбі, у нашому пошуку миру, у нашому прагненні бути людьми довіри до Бога. Амінь.

Христос рождається!

Джерело