⏬️ У таких матеріалах формується образ «нормального життя», який не містить згадок про бойові дії, руйнування інфраструктури, втрати серед цивільного населення та обмеження прав і свобод.

Святкові сюжети виконують функцію інформаційного знеболення, знижуючи чутливість до війни та її наслідків і витісняючи саму тему війни з публічного порядку денного.

БЮРОКРАТІЯ ЗАМІСТЬ ЛЕГІТИМНОСТІ

Другим важливим елементом стала демонстрація псевдодержавної «рутини». У медіа регулярно публікуються повідомлення про наради, обговорення «інформаційної політики», підтримку «некомерційних організацій», кадрові проєкти та нагородження.

Така подача створює уявлення про стабільність і впорядкованість управління, водночас приховуючи відсутність легітимності окупаційних структур та їхню реальну функцію контролю над населенням і інформаційним простором.

У матеріалах цього періоду війна практично не аналізується як подія з конкретними причинами та наслідками. Коли бойові дії згадуються, вони зводяться до тем соціальних гарантій, виплат або процедурного супроводу.

Відсутня інформація про цивільні жертви, руйнування населених пунктів і відповідальність за війну та окупацію. У результаті війна виводиться за межі морального й правового аналізу та подається як технічний або адміністративний контекст.

ЦИФРОВА РИТОРИКА ТА КОНТРОЛЬ ІНФОРМАЦІЇ

Окреме місце в інформаційному потоці посідає риторика «технологічної ефективності». Повідомлення про цифрові сервіси, автоматизовану обробку звернень і використання сучасних технологій формують образ «сучасної системи управління».

Водночас такі матеріали не супроводжуються жодною згадкою про обмеження доступу до альтернативних джерел інформації, цензуру та контроль цифрового простору. У такий спосіб технології подаються не як сервіс для громадян, а як інструмент керування інформаційним середовищем.

Паралельно значну увагу приділено кількісним показникам і адміністративним процедурам, зокрема реєстрації майна, оформленню документів, приведенню «соціальних стандартів» до загальноросійських.

Такі повідомлення створюють ілюзію незворотності змін і «налагодження життя», хоча фактично йдеться про примусову адаптацію населення до умов окупації без можливості альтернативного вибору.

СОЦІАЛЬНІ ПРОГРАМИ В СИСТЕМІ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ

У період моніторингу активно висвітлювалися соціальні програми, зокрема іпотечне кредитування. Це подається як допомога населенню. Разом з тим не пояснюється, з яких причин люди втратили житло, а також чому іпотечні кредити надаються переважно військовослужбовцям збройних сил країни-агресора та особам, які переселилися з території росії.

Причиною втрати житла є війна, розв’язана російською федерацією, однак цей фактор у новинах системно замовчується.

Окрему увагу привертає активне залучення дітей і молоді до мілітаризованих заходів. Повідомлення про «патріотичні» зустрічі, освітні проєкти та подарункові акції подаються як складова виховання.

Таким чином війна поступово інтегрується в освітній і культурний простір як соціальна норма, без альтернативних поглядів і критичного осмислення.

ІНФОРМАЦІЙНА ТИША ЯК ФОРМА ДЕЗІНФОРМАЦІЇ

Фінальним елементом цієї системи є контроль над самим медіасередовищем. Пропагандистська діяльність маскується під «професійну журналістику», навчальні програми та відзнаки.

У сукупності це формує інформаційну тишу, в якій відсутні ключові питання про причини війни, відповідальність і порушення прав людини. Саме ця тиша стає однією з найбільш ефективних форм дезінформації.

Святкова повістка є лише одним із елементів інформаційної стратегії окупаційних медіа. За ялинками, концертами та публічними заходами приховується системна робота з формування відчуття «нормального життя» в умовах війни.