4 січня 2026 року владика Василій Івасюк, правлячий Архиєрей Коломийської єпархії УГКЦ, відслужив Святу Літургію в храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Ворона Отинійського протопресвітеріату. На подвір’ї храму владику зустріла чисельно зібрана молодь разом зі священниками. На Архиєрейській Божественній Літургії владиці співслужили: о. Андрій Онуфрак, настоятель храму, о. Василь Мельничук, протопресвітер Отинійський, о. Ярослав Онуфрак, а також диякон Максим Федюк.

Після прочитання Євангелія владика Василій виголосив проповідь:
“Неділю перед Богоявленням ще називають неділею перед Просвіченням. Церква називає це свято Богоявленням на честь об’явлення Пресвятої Трійці під час Хрещення Ісуса в ріці Йордан.
Євангелист Марко зосереджує нашу увагу на постаті святого Івана Хрестителя, який хрестив Ісуса. Він є останнім зі старозавітних пророків, котрий приготовляв народ до зустрічі з живим Богом. Пророк Іван проголошує початок нової епохи, яка стане переломним моментом в історії людства. У житті людини щоденно починається щось нове та важливе, і важливо цього не пропустити й не змарнувати.

У пустині чуємо голос волаючого: “Готуйте дорогу Господеві” (Мр. 1:3). Перед людьми постає логічне запитання: яку дорогу потрібно готувати Господеві? Можливо, якийсь відрізок дороги викласти плиткою чи заасфальтувати? Старозавітні пророки розуміють, що воланням цього голосу завершується вавилонська епоха руйнування, рабства й неволі. Такий “вавилонський” час переживає кожна людина і кожен народ. Таким періодом для нашого народу була епоха боротьби з храмами і хрестами в часи Радянського Союзу. Подібне вавилонське знищення, депортації, денацифікацію та демілітаризацію переживає нині Україна. Наш народ хочуть повернути в рабство раз і назавжди”.

Наприкінці владика наголосив:
“Українська держава — це святиня, яку маємо боронити за будь-яку ціну. Блаженніший Святослав просить не дозволити насміятися над подвигом воїнів і любов’ю до України. Спішіть записати свої імена в книгу життя добрими ділами. Прислухайтеся до голосу волаючої допомоги душі воїна на фронті гріха. Цей голос чути над рікою Прут — нашим українським Йорданом, що бере початок у вільних зелених Карпатах. Час розрухи й кризи закінчиться, бо могутній голос Івана Хрестителя не може не розбудити сумління і свідомість кожного з нас”. 

На завершення владика подякував отцю пароху Андрію, за служіння на парафії; отцю декану Василю; отцю Ярославу — батькові отця Андрія, за постійну підтримку. Подякував усім чоловікам, жінкам, дітям, молоді, хористам і воїнам, які захищають Україну, та побажав усім щастя, здоров’я, дарів Святого Духа, Божого благословення, Давидової покори, Соломонової мудрості, роси й води, щоб добрі люди не минали ваших домів і многії і благії літа.

У свою чергу отець парох подякував владиці за архиєрейське благословення, спільну молитву, Боже слово, засіяне в серцях вірних, та побажав владиці ще багато років служити Церкві Христовій і нашій єпархії, щоб Господь благословив усіма потрібними ласками, щоб Дух Святий провадив, а Пресвята Богородиця оберігала, та побажав многая літа. Опісля слова привітання пролунали з уст молоді.

Після всіх подяк владика уділив своє архиєрейське благословення через мирування.

Стаття: піддиякон Микола Косюк
Світлини: піддиякон Микола Брунь

Джерело