Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена в день свята Богоявлення Господнього, 6 січня 2026 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії, в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Христос рождається! Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Сьогодні, на празник Хрещення Господнього, Євангеліє представляє нам дивовижну сцену: Ісус, після свого прихованого життя в Назареті, вперше відкрито з’являється перед народом. Він приєднується до натовпу, який звідусіль сходився на берег Йордану, щоб послухати проповідь Івана Хрестителя та прийняти від нього хрещення. Іван хрестив йорданською водою всіх, хто з сокрушеним серцем визнавав свої гріхи та обіцяв навернутися, щоб так примиритися з Богом.

Однак, хрещення Івана не мало сили визволити людину від прокляття первородного гріха та особистих провин, і було радше воланням до неба про допомогу. Воно готувало людину до гідного прийняття оправдання та передвіщало справжнє хрещення водою і Духом, яке Ісус дарував як плід своїх страждань і смерті на хресті.

Коли Іван побачив Ісуса, який смиренно стояв серед натовпу грішників, то здивовано запитав Його: «Що це значить? Чому Ти, Святий Божий, безгрішний Отчий Син, так поступаєш?». На що Ісус смиренно відповів: «Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку справедливість». Виконання всякої справедливості: що це означає?

Хрещенням Ісус відкриває нам Божу справедливість, яку Він приносить у світ. Для нас справедливість означає, що той, хто скоїв злочин, має за це спокутувати, та винагородити кривду, яку заподіяв. Однак справедливість Божа є набагато більшою. Вона не роздає покарання і санкції, бо її метою не є засудження винуватця, а його спасіння. Це справедливість, яка є суттю Божої милосердної любові, котра не може змиритися із загибеллю уярмленої гріхом людини. Вона є простягнутою рукою доброго Отця, який рятує від зла, зцілює та провадить грішника на дорогу праведності.

Хрещенням у водах Йордану Ісус відкриває суть свого послання: Він сам є Божою справедливістю яка спасає грішників. Господь бере на свої плечі гріхи світу та особисто занурює їх у безодню вод смерті, щоб кожна людина, навіть та, яка впала найглибше і вже не бачить неба, знайшла Божу руку, яка б вихопила її з темряви до світла, для якого була створена.

На березі Йордану Ісус встановлює Таїнство, яке є Божою відповіддю на людську безпорадність перед руйнівними силами зла, породженого гріхом. З хрещення Івана повстає обряд, який символізує сопричастя людини на спасительній дійсності смерті і воскресіння Ісуса, тобто з подіями, які скасували владу гріха та стали запорукою нашого воскресіння.

«І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. І голос ізлинув з неба: Ти є Син мій любий, у тобі – моє уподобання». Підчас хрещення Ісус відбулися три події. Над ним відкрилося небо. У єврейській уяві того часу небо мало сім рівнів, на найвищому рівні перебував Бог. Відкрите небо означає, що Бог відкрив Свою благодать, яка спливає з неба для всіх людей, незалежно від їхніх недоліків і гріхів. Настає повнота часу Божої благодаті для людства, джерелом якої є сам Ісус.

З відкритих небесних висот в подобі голуба сходить на Ісуса Святий Дух, як запевнення божественної сили, котра супроводжуватиме Його у сповненні послання відкуплення людства. Бог започатковує нове творіння, новий порядок світу, заснований на любові. Символ голуба є знаком Божої ніжності та любові, яку Ісус опосередковує для людства.

І в часі цього об’явлення ізлинув голос з небес: «Ти є Син мій любий, у тобі – моє уподобання!» Ісус прийшов як син теслі звідкись з Назарету, та приєднався до натовпу грішників, які чекали на березі Йордану на хрещення покаяння. Але саме хрещення від Івана виявило Його як того, кого всі з нетерпінням чекали. Той, хто був без гріха, став найбільшим грішником заради спасіння людини. І саме під час хрещення Івана Ісус переходить від анонімного «сина теслі» до «улюбленого Сина». Отець дає очевидний знак визнання в особі Ісуса з Назарету свого Сина та стверджує Його Божественну сутність і послання. Хрещення є моментом ініціації Ісуса. Ключем до розуміння цієї події є «відкрите небо», описане словом «розірване», і вказує на розірвану завісу храму в момент хресної смерті Спасителя! Хрещення від Івана стало першим зануренням Ісуса у смерть.

Ми всі створені за Божим образом, і відроджені у тайні Хрещення, несемо його у собі як знак відкуплення та оправдання. Та лише від нас залежить наскільки відповідаємо цьому дару Божої благодаті у повсякденному житті. Або ж наскільки прикриваємо його усім можливим мотлохом життя і замикаємо у в’язниці, збудованій власними гріхами. Ісус прийшов, щоб звільнити нас від усього цього. Своїм хрещенням у Йордані Ісус показує шлях, який через покаяння та навернення, через радикальну зміну мислення і послушність Богу, веде нас до спасіння. Послушність Отцю привела Ісуса до Йордану і смиренно впровадила в ту ж воду, що в неї ступали й інші грішники. Там Він взяв на себе «гріх світу» щоб жертвою на хресті довершити відкуплення людства. Тому до Ісуса лунають згори слова: «Це мій улюблений Син», щоб наслідуючи Його і ми удостоїлися такої гідності в Небесного Отця. Амінь.

Христос Рождається! Славімо Його!

 

Джерело