Маніпуляції та фейки: аналіз медіа на окупованій Луганщині за 1-11 січня 2026 року

Інформаційний простір на тимчасово окупованій території Луганської області залишається одним із ключових інструментів впливу рф на місцеве населення. Моніторинг медіа за період з 1 до 11 січня свідчить про системне й цілеспрямоване використання дезінформації, маніпулятивних наративів і пропагандистських технологій з метою легітимізації окупації та здійснення психологічного тиску на громадян України.

Святковий період був використаний окупаційною адміністрацією як зручний момент для посилення так званої «м’якої пропаганди» – через емоційні образи, псевдосоціальну риторику та свідоме замовчування реальних наслідків війни.

ІЛЮЗІЯ «НОРМАЛЬНОГО ЖИТТЯ»

Одним із ключових наративів початку 2026 року стало нав’язування образу «стабільності» та «відновлення». Окупаційні медіа системно транслювали повідомлення про роботу комунальних служб, виплату пенсій, проведення новорічних заходів і локальні ремонти окремих інфраструктурних об’єктів.

Водночас у публікаціях повністю ігнорувався реальний стан життя населення – доступ до медицини, якісної освіти, свободи пересування та дотримання базових прав людини. Окремі показові приклади навмисно подавалися як загальна норма, що є типовим прийомом маніпуляції громадською думкою в умовах окупації.

Така інформаційна подача формує у мешканців тимчасово окупованої території хибне уявлення про «нормалізацію» ситуації та поступове «відновлення», свідомо відволікаючи увагу від причин гуманітарної кризи.

При цьому окупаційна адміністрація уникає відповідальності, покладеної на державу-окупанта відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, зокрема положень IV Женевської конвенції 1949 року, яка зобов’язує державу-окупанта забезпечувати захист цивільного населення, доступ до медичної допомоги, освіти та дотримання основоположних прав людини.

Подання окупації як «стабільного стану» є прямим порушенням цих норм і спрямоване на легітимізацію протиправної присутності рф на території України.

АПЕЛЯЦІЯ ДО СТРАХУ ТА ВТОМИ ВІД ВІЙНИ

Упродовж усього аналізованого періоду фіксувалося активне використання наративу про Україну як нібито джерело загроз для населення Луганщини. У матеріалах звучали звинувачення в «обстрілах мирних кварталів», «диверсіях» і «небажанні Києва дбати про власних громадян».

Такі твердження не підкріплювалися жодними доказами, а посилання здійснювалися на анонімних «очевидців» або неконкретні «офіційні джерела». Відбувалася підміна понять – оборонні дії України проти держави-агресора подавалися як агресія, тоді як сама присутність російських військ узагалі не ставилася під сумнів.

Паралельно окупаційні медіа формували образ рф як єдиного можливого гаранта безпеки, соцвиплат і «порядку». Акцент робився на темах пенсій, допомоги вразливим категоріям населення, підтримки сімей із дітьми.

Ці меседжі супроводжувалися апеляцією до страху та втоми від війни, нав’язуючи населенню думку про безальтернативність окупації та відсутність іншого майбутнього, окрім інтеграції в російський простір.

ОСВІТА, МОЛОДЬ І ПЕРЕПИСУВАННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ

Особливе занепокоєння викликає контент, спрямований на дітей і молодь, який у січні 2026 року посів окреме місце в інформаційній політиці окупаційної адміністрації. У медіа та публічних комунікаціях фіксувалося системне просування російських освітніх стандартів, які подавалися як «єдино можливі» та «більш якісні».

Окремий акцент робився на нав’язуванні спотвореного трактування подій після 2014 року. Збройна агресія рф подавалася як «внутрішній конфлікт» або «захист населення», а тимчасова окупація – як нібито «історично обґрунтований процес». Такі підходи спрямовані на формування у молодого покоління викривленої картини реальності та підміну понять.

Моніторинг медіа за 1-11 січня підтверджує: інформаційний простір на тимчасово окупованій Луганщині використовується як повноцінний інструмент війни. Російська пропаганда не лише системно викривляє реальність, а й цілеспрямовано позбавляє людей відчуття альтернативи та віри в повернення України.