Все частіше онлайн-ігри стають надзвичайно популярними серед дітей. В соцмережах з’являються нові блогери та стримери, які в прямому ефірі грають ігри, знімають відео про проходження рівнів різноманітних ігор чи просто дарують різні подарунки. Попри усі небезпеки, іноді онлайн-ігри й справді мають низку позитивних факторів, як-от розвиток логічного мислення чи швидкість прийняття рішень. Іноді ігрові середовища використовують і для терапевтичних цілей.

Про усі позитивні та негативні ефекти онлайн-ігор ми поспілкувались із Тетяною Матичак  — медіатренеркою, фахівчинею з протидії пропаганді та маніпуляціям.

– Як сьогодні виглядає типове онлайн-середовище для дітей? Чи існують якісь загрози в онлайн-іграх?

– Онлайн-середовище школярів зараз — це багатоповерховість. Це і планшети, і ігри в браузерах на ПК (персональний компʼютер), а також смартфон. Деякі ігри можуть мати або одну версію, або кілька версій, і позитив в тому, що це зручно, але негативним наслідком є виникання ігрової залежності. Якщо комп’ютера поруч нема, але є телефон, то продовжуєш грати на ньому.

Онлайн-простір є динамічним, і він складається з навчання, соціальної взаємодії, розваг і певних викликів для безпеки дитини, такі як шахрайство, маніпуляції та тому подібне. І тут потрібно шукати баланс між свободою в інтернеті, свободою досліджувати світ, та підтримкою з боку дорослих, які будуть обмежувати ризик, щоб інтернет середовище ставало ресурсом, а не небезпекою.

До позитивних можливостей ігрового середовища можна віднести розвиток логіки, креативності та навчання співпраці. Спільні ігрові проєкти можуть підтримувати дружбу та допомагати переживати складні емоції. Але тут також є ризики.

До ризиків онлайнового ігрового середовища можна віднести надмірний час перед екраном, а це впливає на сон, увагу та соціальну активність. Також в іграх, особливо у вільному доступі, може бути наявний недоречний контент, розрахований на старшу аудиторію.

– Чи змінився характер ігрових середовищ школярів? Чи викликало повномасштабне вторгнення якісь зміни у ньому?

– З популярних ігор часто грають у Minecraft,  особливо старші підлітки. Чому він подобається дітям? По-перше, там легко грати разом з друзями, там є свобода дій: можна щось побудувати, досліджувати, подорожувати. По-друге, гра розвиває просторове мислення, навчання та співпрацю. Але є ризики, повʼязані з публічними серверами та чужими людьми, які присутні на них. Чати можуть містити токсичний контент, в якому дуже легко “залипнути” на години, тому що він дуже затягує. 

Також підлітки часто грають Roblox — там можна знайти гравців навіть від семи років. В цю гру дуже просто грати: дитина може виразити себе через аватар, а сама гра створює відчуття “тусовки”, стимулює креативність та розвиває соціальні навички. Але існують також і ризики, як-от контакти з незнайомцями, тиск на здійснення непотрібних покупок, маніпуляція дітьми.

Серед небезпек ігрового середовища може бути й онлайн-грумінг, тобто встановлення дорослими довірливих стосунків з дітьми, які з часом можуть створити загрозу шантажу чи навіть сексуальної експлуатації. Онлайн-грумінг може початися з психологічних ігор та маніпуляцій, наприклад, подарунків у грі. Поступово це переростає у вимоги надіслати інтимні фото, випитування адреси чи вимагання зустрічі.  

Онлайн-ігри стали більш інтерактивними. більш соціальними та водночас  менш індивідуальними. Це ще почалося з ізоляції під час COVID-19, та продовжилось із розгортанням повномасштабної війни, коли багато підлітків виїхали зі своїми сімʼями. Їм хочеться більше реальної взаємодії, альтернативою якій стають ігри, які дають емоційне та соціальне насичення всередині масштабної віртуальної спільноти. 

– Які найпоширеніші небезпеки можуть бути в ігровому середовищі?

– В іграх зʼявилось більше механік, які утримують увагу гравця, наприклад, щоденні нагороди за гру, квести з більш жорсткими дедлайнами або подарунків, націлених на те, щоб гравець продовжував грати.  Тобто, скільки б ти не грав, все одно тобі пропонують продовжити, продовжити, продовжити.

–  Найбільш небезпечним все ж таки є онлайн-грумінг, який загрожує повністю зламати психіку дитини та за який передбачається кримінальна відповідальність. 

– Наскільки є серйозною загроза спілкування з незнайомцями в онлайн-чатах?

– Зараз, під час війни з Росією, є небезпека того, що незнайомець, який намагається втертися в довіру до підлітка, виявиться спецагентом ФСБ.  Спочатку він буде доводити підлітку, що він цінний, що вони друзі, що він хоче допомогти, він купуватиме дитині призи за досягнення в грі, щоб потім в якийсь момент попросити послугу за послугу, наприклад, сфотографувати військову частину. Вербування підлітків агентами ФСБ — дуже шкідлива річ,  небезпеку якої діти дуже часто не розуміють. 

– Які схеми шахрайства найчастіше зустрічаються в онлайн-середовищі?

– Фішинг через підроблені повідомлення або підозрілі покликання, коли людині надсилають повідомлення, погрожуючи заблокувати акаунт. Шахрай може прикидатися модератором, чи офіційним представником країни, хоч насправді він ним не є. Або відомим стрімером, інфлюенсером. І підліток радіє, що така відома людина йому написала, починає з ним спілкуватися, а потім залишається без банківських даних. Багато підлітків не розуміють, що в цілях безпеки вхід у кожну гру має мати різні паролі. Коли підліток вводить пароль від гри, шахрай може отримати доступ до всіх його месенджерів та інших онлайн сервісів. 

– Чи може дитина стати мішенню для булінгу чи тролінгу в ігровому середовищі?  Як це може проявлятись?

– В підлітковому віці емоції нестабільні, ще нема стриманості, як у дорослих. І тому онлайн ігри поєднують фактори ризику, публічність, емоційність і те, що називається “асиметрія влади”: молодші грають зі старшими або менш досвідчені грають з більш досвідченими. В такому контексті дуже легко піддатися маніпуляції. Дитина реагує щиро, швидко, не завжди розуміючи свої реакції. А доросла людина вже здатна зупинити себе та подумати.

– Як батькам вберегти дитину від небезпек в ігровому середовищі?

– Батьки можуть пояснювати сину чи доньці, що не вся увага є доброзичлива. Іноді увага може бути насправді недоброзичлива та спрямована на якийсь негатив. Обов’язково треба домовлятися про межі спілкування, що можна, а що ні. Треба навчити дитину казати: “Зі мною так не можна”, якщо їм щось не подобається, або “я не граю з тими, хто мене ображає”, коли на них чинять тиск в грі. Дітям також варто нагадувати, що в такому разі вони можуть без пояснень виходити з гри чи стриму. 

– Чи існують якісь небезпеки в онлайн-стримах? Чи безпечно поширювати особисті дані там?

– Стримери чи блогери часто збирають донати та публічно оголошують список людей, які долучились. Коли підліток бачить, що його ім’я з’явилося на екрані, що особисто йому подякували, що він стає  “своїм в якійсь певній спільноті, то він може віддати більше грошей, ніж потрібно. Тому тут є і фінансові, і маніпулятивні ризики, особливо, якщо при донаті називають ім’я та прізвище людини. А оскільки під час стриму чат, як правило, не зникає, то людина може написати своє справжнє ім’я та прізвище, контактні дані, чимим потім можуть скористатись інші.

– Які поради ви дасте, щоб вберегти дітей від цифрових небезпек в інтернеті?

– Варто було б ввести систему вікового маркування контенту, тобто вікові обмеження для використання тієї чи іншої інтернет-платформи.  Батьки мають стежити уважно, щоб діти грали в ігри, які підходять їхньому віку. Також потрібен обов’язково захист персональних даних. В школі, звичайно, також необхідно запровадити інтегровані курси цифрової та медіаграмотності. Така інтеграція в школах була б ідеальною.

Соломія ХРИП’ЯК 

Джерело

Друк / PDF