У сучасному суспільстві дедалі більшого значення набуває коректне та безбар’єрне мовлення, зокрема у сфері освіти та публічних комунікацій. Використання неточних або розмовних визначень щодо дітей, які потребують додаткової підтримки в освітньому процесі, може призводити до стигматизації та викривлення змісту інклюзивної освіти.

У контексті інклюзивного навчання коректним і нормативним є термін«дитина з особливими освітніми потребами (ООП)».

Натомість такі формулювання, як

«особлива дитина» «інклюзивна дитина» «дитина з інклюзією» «інклюзятко»

є некоректними та не відповідають принципам безбар’єрної комунікації.

Слід наголосити, що кожна людина є унікальною та має індивідуальні потреби. Водночас термін «дитина з особливими освітніми потребами» використовується виключно в освітньому контексті та означає особу віком до 18 років, яка потребує додаткової або тимчасової підтримки для реалізації права на освіту.

До категорії дітей з особливими освітніми потребами можуть належати, зокрема:

діти з інвалідністю; діти з родин, які перебувають у складних життєвих обставинах; діти, позбавлені батьківського піклування; діти-сироти; безпритульні діти; діти, які живуть з ВІЛ/СНІД; діти з порушеннями навчання, зокрема дислексією, дисграфією, дискалькулією; інші діти, які потребують додаткової освітньої підтримки.

Також дитиною з особливими освітніми потребами може вважатися дитина, яка тимчасово вибула з освітнього процесу через хворобу або інші об’єктивні причини та потребує додаткового часу чи ресурсів для успішного продовження навчання.

Використання коректної та безбар’єрної лексики у сфері освіти сприяє формуванню поважного ставлення до кожної дитини, зменшенню стигматизації та створенню інклюзивного освітнього середовища, орієнтованого на потреби і можливості кожного учня.

Підготовлено за матеріаламиДовідника безбар'єрності.

#безбарєрне_прикарпаття

Джерело