У сучасному суспільстві дедалі більшого значення набуває коректне та безбар’єрне мовлення, зокрема у сфері охорони здоров’я та публічних комунікацій. Неправильне або знеособлене позначення людини через її діагноз може сприяти стигматизації та формувати викривлене уявлення про перебіг і сприйняття захворювання.

У публічному та професійному спілкуванні рекомендовано використовувати формулювання, що ставлять у центр уваги людину, а не її хворобу. Коректними є такі визначення:

«людина, яка хворіє на рак»або«людина, яка має рак»; «людина з онкологічним захворюванням»; «людина, у якої [зазначається конкретний діагноз]»; «онкопацієнт»(у разі, якщо йдеться про людину, яка перебуває на лікуванні); «людина з історією раку»(у тому числі як відповідник англомовного термінаcancer survivor).

Водночас використання формулювань«людина, що хворіє на онкологію»,«онкохворий»,«раковохворий»,«метастазник»,«онкоодужуючий»є некоректним та не відповідає принципам безбар’єрної комунікації.

Зокрема, словосполучення «хворіє на онкологію» є помилковим, оскільки онкологія — це галузь медицини, а не назва захворювання. Узагальнені визначення «онкохворий» та «раковохворий» зводять людину до її діагнозу та можуть мати негативне емоційне забарвлення.

Термін «онкоодужуючий», хоча іноді сприймається як приклад позитивного мислення, не є універсальним і може бути психологічно травматичним для людей, які перебувають на паліативному лікуванні. У таких випадках терапія спрямована на контроль перебігу хвороби та покращення якості життя, а не на повне одужання.

Використання людиноорієнтованої та безбар’єрної мови у сфері охорони здоров’я сприяє формуванню поважного ставлення до кожної людини, зменшенню стигматизації та створенню гуманного інформаційного середовища, орієнтованого на підтримку, гідність і права пацієнтів.

Підготовлено за матеріаламиДовідника безбар'єрності.

#безбарєрне_прикарпаття

Джерело