У четвер, 29 січня, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача, що в селі Старуня, відбулися перші у 2026 році молитовні чування. Традиційно щомісяця цього дня до Старуні з’їжджаються паломники з усього Прикарпаття та з інших регіонів, щоби спільною молитвою просити Божого благословення на батьківщині блаженного Симеона Лукача.

Цьогорічні січневі чування очолив Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. Спільна молитва розпочалася у парафіяльному храмі святих апостолів Петра і Павла Вечірнею, яку Владика очолив у співслужінні префекта Івано-Франківської духовної семінарії о. Романа Носика. Після богослужіння Архієрей звернувся до прочан із першою духовною наукою.

У своєму слові Владика Микола наголосив, що християнське життя не розвивається само собою, а потребує постійної праці над собою. «Для того, щоб християнське життя зростало, потрібно працювати, – підкреслив Єпископ. – Дуже важливо формувати наше серце і виховувати його в любові».

Пояснюючи цю думку, Владика навів відому розповідь про Мікеланджело, який із величезної брили мармуру створив величну скульптуру лева. За словами Архієрея, майстер завжди знав, що всередині каменя є лев, і терпеливо відсікав усе зайве. «Скульптор послухався голосу серця і почав працювати, – зауважив Владика. – Через послух серцю і завдяки вмілим рукам з’явився прекрасний образ».

Проводячи паралель із духовним життям людини, Єпископ зазначив, що кожен з нас носить у собі образ Божий. Завдання християнина – щоденно «обтесувати» все те, що цей образ затемнює. «Маємо відсікати пристрасті, злість, ненависть, лінивство та багато іншого, – наголосив Владика Микола. – Помаленьку, крок за кроком, щоб зрештою залишився той образ Божий, на який ми були створені».

Однією з важливих духовних практик, які допомагають у цій праці, є молитовні чування. Саме тому, за словами проповідника, прочани зібралися цього вечора у Старуні – щоб у власному житті дати можливість Божому образові вийти на перший план. Іншим необхідним засобом духовного зростання Владика назвав слухання Божого Слова. Він зауважив, що Святе Письмо часто підказує людині, як діяти у складних життєвих ситуаціях, допомагаючи не чинити власної волі, а шукати волі Божої.

Окремо Владика Микола згадав про важливість духовного проводу, особливо в семінаріях і монастирях, але також і в житті мирян. За його словами, звернення до священника може допомогти краще розпізнати Божу волю у важливих питаннях. Особливе місце у духовній практиці, наголосив Єпископ, займає участь у Святих Таїнствах. «Так важливо, приїжджаючи до відпустових місць, приступати до Святої Сповіді, очищатися в джерелі Божого прощення і, очищеними, приймати Христа в Євхаристії», – закликав Владика, заохочуючи, щоб ніхто не залишив чування без Сповіді та Святого Причастя.

Після завершення науки прочани вирушили спільною молитовною ходою до першої в Україні підземної базиліки блаженного Симеона Лукача. Дорогою паломники колядували, прославляючи Різдво Христове, адже ці дні є завершальними у різдвяному періоді.

У підземній базиліці Владика Микола прочитав молитви на оздоровлення та уділив благословення всім присутнім мощами небесного покровителя, випрошуючи в Господа дару здоров’я за його заступництвом. Після цього о. Юрій Сидір відслужив молебень до блаженного Симеона Лукача.

Завершальною частиною молитовних чувань стала Архієрейська Божественна Літургія, яку очолив Владика Микола у співслужінні священників Відпустового центру та численного духовенства. Загалом у Літургії взяли участь 30 священників. Під час проповіді Архієрей звернувся до вірних із глибокими роздумами над Божим Словом.

Роздумуючи над євангельським уривком, Єпикоп звернув увагу на те, що Ісус уважно спостерігає за поведінкою людей. За його словами, Христос не просто «дивиться», а пильно спостерігає, застерігаючи одних і заохочуючи наслідувати інших. Владика нагадав про фарисеїв, які поводилися зарозуміло, прагнули перших місць і навіть молилися напоказ.

«Ісус каже: остерігайтеся таких», – зауважив проповідник.

Натомість Христос звертає погляд на жінку-вдову, яка вкинула до скарбниці лише дві лепти. У тогочасному суспільстві, підкреслив Владика, вдови були на маргінесі, однак саме цю жінку Господь ставить за приклад. Для Бога, наголосив Єпископ, важлива не кількість пожертви, а спосіб і серце, з яким вона дається. «Вона віддала все, що мала, увесь свій пожиток», – підкреслив він.

Ділячись особистими роздумами, Архієрей зізнався, що поставив собі непросте запитання: чи зміг би він сам, будучи Єпископом, віддати все. «Говорити про довіру легко, але коли доходить до діла – не кожен готовий», – відверто зазначив він, визнаючи, що шлях цілковитої довіри до Бога є постійним викликом.

За словами Владики, приклад вдови навчає сучасну людину, куди інвестувати своє життя – у власні «статистики» чи у вічність. Він закликав не покладатися виключно на матеріальні багатства і не ставати їхніми заручниками, а довіряти Богові. «Матеріальні речі можуть зникнути в одну мить, – наголосив Єпископ, – єдиний, хто не зрадить і не пропаде, – це Господь». Саме така довіра, підсумував Владика Микола, робить людину по-справжньому щасливою і духовно «убогою» в євангельському розумінні.

На завершення молитовного вечора душпастирі Відпустового центру висловили вдячність Владиці Миколі Семенишину за візит, спільну молитву, духовне слово та архієрейське благословення. Також організатори щиро подякували всім за спільну молитву та запросили й надалі брати участь у богослужіннях і молитовних зустрічах у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело