Коли пана Володимира, начальника однієї з підстанцій «Укренерго», питають про складнощі роботи в умовах зими та обстрілів

Коли пана Володимира, начальника однієї з підстанцій «Укренерго», питають про складнощі роботи в умовах зими та обстрілів
Коли пана Володимира, начальника однієї з підстанцій «Укренерго», питають про складнощі роботи в умовах зими та обстрілів
Коли пана Володимира, начальника однієї з підстанцій «Укренерго», питають про складнощі роботи в умовах зими та обстрілів
Коли пана Володимира, начальника однієї з підстанцій «Укренерго», питають про складнощі роботи в умовах зими та обстрілів

Коли пана Володимира, начальника однієї з підстанцій «Укренерго», питають про складнощі роботи в умовах зими та обстрілів, він відповідає філософськи: «Потрібен досвід. Якщо він є – нічого не страшно. Говорити про те, як мерзнуть руки чи ламається техніка – немає сенсу. Головне – виконати завдання. Ми розуміємо, що за нашими спинами мільйони людей, і якщо ми не впораємося – почнеться паніка. Цього не можна допустити».

Але за цим спокоєм – криється біль та гіркі спогади. Пан Володимир часто згадує свою роботу в одному із прифронтових регіонів, де тривога майже ніколи не скасовувалась. «Коли ти на підстанції, а в небі гудуть "Шахеди" – ти розумієш, що кожна хвилина може стати останньою. Раніше ми боялися, а потім звикли. Тільки коли я переїхав на інший об’єкт, зрозумів як воно – коли тіло тут, а думки – там, під обстрілами. Колеги питають: "Чого тебе трясе?". А я просто не можу миттєво переключитися», – відверто ділиться він.

Для пана Володимира це не просто слова. Його родина живе у прикордонному з росією місті, де над будинком постійно літають дрони і лунають звуки пострілів та вибухів. «Коли дружина дзвонить – часто добре чути, як «Шахеди» гудуть. Люди живуть у цьому пеклі щодня. І ми, енергетики, єдині, хто може хоч якось їм допомогти, дати світло, зв’язок, надію», – каже він.

Для свого колективу Володимир став не просто керівником, а прикладом стійкості. «Коли комусь важко – дивляться, в першу чергу, на тебе. Якщо ти працюєш, не опускаєш рук, то й інші беруть приклад. Хтось має йти попереду, брати на себе відповідальність, навіть якщо страшно», – ділиться колега.

Попри втому і щоденні виклики, пан Володимир сповнений оптимізму щодо майбутнього української енергосистеми. «Мені до пенсії – п'ять років, і я мрію передати цю підстанцію наступникові в ідеальному стані. Нові технології, автоматизація, дистанційне керування – це вже не фантастика, а наше найближче майбутнє. Якщо все вийде, ми зробимо тут "цукерочку". І ніякі фізичні чи кібератаки нам не загрожуватимуть, бо всі системи будуть надійно захищені», – впевнений він.

Дякуємо панові Володимиру за його професіоналізм і стійкість Завдяки таким фахівцям – наша країна неодмінно переможе у битві із темрявою. Незламність не згасає!

Джерело