Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор в Архикатедральному Соборі святого Юрія звершив Пресвітерське рукоположення диякона Віталія Селемана.

У своєму зверненні Архиєрей наголосив:

— Святий апостол Павло був вдячний своєму учневі Тимофієві, що той, незважаючи на невигідні умови, які він спостерігав, що облягали святого апостола Павла: переслідування й страждання, тримався повчань та курсу спасіння, яким слідував христовий учень Павло. І апостол підкреслив, що мимо гонінь, які йому прийшлося терпеливо прийняти, Господь був з ним і визволив його. І дуже цікаву та глибоку фразу виділив учень Христа, Павло: «І всі, що хочуть жити побожно в Ісусі Христі, будуть переслідувані» (2Тм 3,12). Іти за Христом не означає походу по лаврах, а показує чесноту любові та вірності Спасителеві тих, хто вирішили в своєму житті твердо простувати дорогою спасіння. Ісус Христос говорив своїм учням: «Ненавидітимуть вас усі за моє ім’я. А той, хто витримає до кінця, буде спасений» (Мр 13,13). Хто покажеться щирим свідком Бога, такі попадають під ненависть тих, хто заперечує існування Господа або байдуже ставиться до вірування в Господа. Пам’ятаймо, що життя не довге, повне всяких несподіванок та викликів, навіть і для тих, хто заперечує Бога своїм життям, а перед Господом прийдеться стати усім, щоб здати звіт зі свого життя. Син Божий, який помер й воскрес, проголошував зібраному народові великі правди, які зустрінуть людей: «… Прийдіть, благословенні мого Батька, успадкуйте приготоване вам Царство від створення світу» (Мт 25,34). Інші, хто легковажив віру в Бога та виконування Заповідей, також почують вирок Господній: «… Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, вготований дияволові та його ангелам» (Мт 25,41). Кожній людині пропонований вибір й кожна людина вибирає спасіння або прокляття, іншого не буде у вічності. Ми боремося за те, щоб отримати вічну нагороду, яку приготував для нас Господь. Це відноситься до усіх категорій людей, розуміємо, що й духовним особам спасіння не гарантовано, ми, священники та єпископи, ченці та черниці, вибираємо вічність своїм добрим чи байдужим життям на землі. Так, Господь – добрий, готовий простити людині найбільші злочинства, коли вони кається, лише тут на землі, бо у вічності людина залишиться в такому стані, який вона здобуде на землі.

А Ісус навчав людей про необхідність молитися й запропонував зібраному народові притчу про митника та фарисея. Юдеї не любили митників, уважали їх зрадниками та римськими колабораціоністами. Равини, єврейські священники, навіть, відмовляли митникам місця в раю, уважаючи їх за таких, хто не може спокутувати вчинених кривд.? Цікаво, що равини, самі не маючи гарантованого місця в раю, позбавляли інших? Фарисеї ж були прихильниками релігійно-політичного нахилу, уважали, що релігійні приписи опираються не лише на Законі Мойсея, але й на традиції, численних дріб’язкових приписах релігійних вчених… Вони вірили у безсмертність душі, існування ангелів та воскресіння тіл тощо. Ісус навчав про відношення митарів та фарисеїв до Бога, та поміж собою. Господь розповів притчу про те, як два чоловіки увійшли в храм, щоб помолитися. Фарисей, ставши перед обличчям Бога, дякував, що він кращий від інших: грабіжників, перелюбників, митарів тощо. Він хвалився, що постить та дає десятину з того, що надбає, як й повинен робити з припису. І чомусь його тривожив митник, який також прибув у храм, щоб помолитися? Навпаки, повинен тішитися, що той, кого він уважав за грішника, приходить у святиню, щоб миритися з Богом. Митар, навпаки, у глибокій пошані перед Господом, бився в груди, уважаючи себе за грішника, просив у Бога прощення своїх гріхів. Цей каянник, зовсім не зважав хто присутній в храмі, бо він прийшов стати перед обличчями Господнім, щоб розмовляти з Небесним Батьком. Очей не підносив, бив себе в груди, будучи переконаним про свою гріховність, зібрався духом й до Господа покірно посилав своє благання. Ісус сказав до слухачів, що цей покірний митник повернувся додому оправданим перед Богом, хоч осуджений фарисеєм. Господь не керується людським судженням, бо він добре знає серце кожної людини! Про фарисея Син Божий відізвався словами: «… бо кожен, хто підноситься, – буде понижений…» (Лк 18,14). Будьмо собою, а перед обличчям Бога, який всюди присутній, показуймося простими та покірними особами.

Дорогий наш священнику Віталію, гарну притчу в день поставлення тебе у священство приготував для тебе Спаситель. Постав собі перед очі покірного митаря і сміливо набувай цю спасенну чесноту усе своє життя. Кажу тобі, що ніколи не прогадаєш, коли у всіх часах свого життя покажешся покірним та смиренним слугою Сина Божого. Пам’ятай, що олія Господнього смирення заповнює долини, ніколи не залишається на горбках. Господь бажає вчинити тебе покірним, щоб інші, дивлячись на тебе практикували цю велику та спасенну чесноту! Священнику, ти – галузка Христова, учень Ісуса, перебувай у любові Господній та приноси рясний плід духовного життя! Будь вдячний своєму Спасителеві й пригадуй завжди його слова: «Не ви мене вибрали, але я вибрав вас і настановив вас, щоб ви ішли і плід приносили…» (Ів 15,16).

Доброчесний наш священнику Віталію, хай Господь благословить тебе своїми щедрими духовними дарами, а слова Пречистої Діви Марії: «Бо зглянувся на покору раби своєї…» (Лк 1,48), хай надихають тебе практикувати чесноту покори так, як це чинила Богородиця!

Пресвята Богородице, візьми, прошу тебе, цього священника Віталія під свою опіку і вчини його правдивим другом Ісуса Христа, твого Сина!

Джерело