1 лютого 2026 року владика Василій Івасюк, правлячий Архиєрей Коломийської єпархії УГКЦ, з душпастирським візитом відвідав храм святого Йоана Богослова в селі Стрільче Городенківського протопресвітеріату.

На Архиєрейській Божественній Літургії владиці співслужили: о. Володимир Дідиш, адміністратор парафії, о. Роман Лапчинський та диякон Микола Врубель.

Після прочитання Євангелія владика Василій виголосив проповідь:
Притча цієї неділі звертає нашу увагу на молитву двох людей — митаря і фарисея. Митар став на початку святині і в покорі та розкаянні у своїх гріхах став виправданий. Фарисей гордо став на самому першому місці у храмі, голосно хвалився своїми пожертвами на святиню і тому вийшов з храму осуджений.

Церква почула перші слова Ісуса Христа після Хрещення в Йордані: «Покайтеся, бо Царство Боже близько», — та почала дуже швидко прямувати до Великого посту. І для цього підібрала відповідні євангельські читання, щоб людина змогла переосмислити своє життя, покаятися за допомогою молитви й освітити лабіринти своєї душі стрітенським світлом. Боже світло здатне показати усі добрі й темні сторони вашої совісті. Тоді совість змушує дивитися на Бога під кутом справедливої і милосердної людини.

Господь Бог приводить нас до храму, щоб подивитися, як моляться дві людини. Євангелист Лука розповідає, що один чоловік став на початку храму, опустив голову і покірно молився. Він був митарем. Другий чоловік прийшов до святині на самий перед і голосно перед усіма людьми перераховував усе те, що він зробив для храму. Він був фарисеєм і гордо, привселюдно хвалився, що він не грішний, як отой митар.

Наприкінці владика наголосив:
Молитва — це єдиний зв’язок між Богом і людиною. Навіть добрі діла, без думки про заповіді Божі, не дають цього зв’язку з Господом. Коли немає молитви взагалі, тоді немає ні релігії, ні духовного життя. Святі Отці перестерігають усіх: практикуйте хоча б найкоротшу молитву: «Господи, Ісусе Христе, помилуй мене, грішного».

Боже, допоможи нам пізнати правду про самих себе! Ти впокорюєш гордих, скидаєш могутніх із престолів, багатих відпускаєш із порожніми руками, підносиш смиренних вгору, наповнюєш їх земними благами, чиниш правду та істину з кожною людиною. Боже, нехай «кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений!».

На закінчення Літургії владика подякував отцю Володимиру, адміністратору храму, а також усім присутнім, воїнам, дітям, молоді за спільну молитву. Опісля владика закликав усіх помолитися молитви «Отче наш» і «Богородице Діво» за всіх воїнів, які перебувають на передовій.

У свою чергу настоятель звернувся до владики:
«Преосвященний владико Василіє, складаємо щиру подяку за молитву, за слово навчання, за вашу терпеливість і витривалість. Дякуємо, що, незважаючи ні на що, ви продовжуєте свої пастирські відвідини».

Опісля владику привітали діти та молодь парафії. Після всіх подяк і привітань владика благословив усіх присутніх через мирування.

Стаття та світлини: піддиякон Микола Брунь

Джерело