Словник безбар’єрності: Людина з порушеннями слуху
У публічному та професійному спілкуванні рекомендовано використовувати формулювання, що ставлять у центр уваги людину, а не її порушення слуху.
Коректними є такі визначення:
«людина з порушеннями слуху»; «людина з повною або частковою втратою слуху»; «нечуюча людина» (у разі, якщо людина ідентифікує себе саме з цим терміном).
Водночас використання формулювань:
«глухий»; «глухонімий»
є некоректним та не відповідає принципам безбар’єрної комунікації.
Зокрема, термін «глухонімий» є помилковим, оскільки втрата слуху не означає втрату здатності до мовлення. Люди з повною або частковою втратою слуху — зокрема внаслідок травм, стану здоров’я чи вікових змін — зберігають мовленнєві навички. Навіть діти, які народжуються з порушеннями слуху, можуть навчитися говорити, хоча їхня вимова може відрізнятися від вимови людей зі збереженим слухом.
Щодо терміна «глухий», у спільноті людей з порушеннями слуху немає єдиного ставлення: частина людей вважає його прийнятним, інша — неприйнятним. Саме тому в публічній комунікації рекомендовано використовувати універсальне та нейтральне формулювання «людина з порушеннями слуху».
Також у медіа та повсякденному вжитку трапляється термін «нечуючий». Хоча він не має повної підтримки з боку мовознавців, мова є динамічною системою, і з часом окремі терміни можуть набувати ширшого суспільного визнання.
Використання людиноорієнтованої та безбар’єрної мови сприяє формуванню поважного ставлення до людей з порушеннями слуху, зменшенню дискримінації та створенню інклюзивного інформаційного простору, що ґрунтується на гідності, повазі та правах людини.
Підготовлено за матеріалами Довідника безбар'єрності (https://bf.in.ua/).