ОСТАННІЙ БІЙ ХОЛОДНОЯРСЬКИХ ОТАМАНІВ

9 лютого 1923 року відбулось повстання отаманів Холодного Яру, яких взяли в полон чекісти.

На початку 1920-х років антибільшовицький повстанський рух на території Наддніпрянської України зростав дуже швидким темпами. Селяни під проводом місцевих отаманів – ветеранів Першої світової війни та Української революції 1917-1921 років формували досить міцні загони, які могли давати відсіч радянській владі. Розуміючи, що придушити повстанський рух військовими методами неможливо, совєцька влада пішла на більш хитрий крок.

У 1923 році була проведена чекістська спецоперація “Заповіт”. Навесні 1922 року Черкащиною шириться чутка, що в Україну прибули два петлюрівських емісари зі штабу в екзилі – полковник Гамалія (Петро Трохименко) та сотник Завірюха (Юхим Терещенко). Протягом всього 1922 року вони їздили територією Наддніпрянщини та Подніпров’я, переконуючи місцевих отаманів, що вони прибули за розпорядженням Симона Петлюри та Юрія Тютюнника для організації всеукраїнського повстання.

У вересні 1922 року Гамалія опублікував відозву, в якій йшлося, що повстання повинно початись 1 жовтня з паралельним наступом Армії УНР із-за кордону. Перед тим, 28 вересня, мав відбутись отаманський з’їзд у Звенигородці. На з’їзд відмовились їхати меншість отаманів, зокрема Іван Черноусов (Чорний Ворон), Іван Лютий-Лютенко (Ґонта), Герасим Нестеренко (Орел), Ялисей Черевик (Лютий). Решта ж отаманів – Денис Гупало, Ларіон Загородній, Мефодій Голик-Залізняк, Тиміш Компанієць, Василь Ткаченко та Олексій Добровольський вирушили до Звенигородки. Щоправда, Гамалія та Завірюха були завербованими чекістським агентами, а з’їзд у Звенигородці пасткою, в яку потрапили усі прибулі отамани.

Холодноярців утримували в камері № 1 тюремного підвідділу – тюрподу, фактично у підвальному приміщенні тюрми. Слідство над отаманами тривало до 2 лютого 1923 року, всіх засудили до страти. Розуміючи, що втрачати їм нічого, ув’язнені камери № 1 тюрподу вирішили дати останній бій більшовикам. 9 лютого під час ранкової роздачі окропу їм вдалося захопити бак з окропом, вилити на тюремного наглядача та заволодіти його револьвером. Після цього повстанці потрапили в канцелярію тюрми, забрали 14 рушниць та набої. Відчинили інші камери та закликали виходити тих, хто хоче боротися.Відразу вирватися за межі вʼязниці повсталим не вдалося, тож вони забарикадувалися в тюрмі та вели прицільний вогонь по вартових. Згодом зробили пожежу в тюрмі – щоб утекти під прикриттям димової завіси. Однак в’язниця була оточена. Всі 38 повстанців загинули при спробі втечі.