Цьогоріч виповнюється 35 років з часу заснування катехитично-педагогічного факультету — вагомої частини Івано-Франківського богословського університету. З ініціативи ректора отця-доктора Олега Каськіва протягом 2026 року заплановано низку ювілейних заходів, що мають пригадати історію факультету, працю викладачів різних років та осмислити актуальні виклики розвитку закладу й катехизації загалом.

Про це в інтерв’ю для часопису «Нова Зоря» розповіла Сабіна Ружицька.

Із нагоди ювілею говоримо про історію, сьогодення та плани на майбутнє з деканом факультету пані Галиною Гришко, головою Комісії у справах освіти та виховання Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

– Пані Галино, як починалася історія факультету?

– Все розпочалося в 1991 році, коли Церква вже вийшла з підпілля. Греко-католикам повертали храми, в які ходили багато людей. Вони потребували знань про віру, церкву, їм слід було пояснювати, що відбувається на Святій Літургії, навчати молитися. Ще більше таких знань потребували діти та молодь. Ці знання могли дати катехити.

До 1939-го року в Станиславові (давня назва Івано-Франківська – авт.) сестри василіянки мали вчительський інститут. Коли УГКЦ вийшла з підпілля, то Владика Софрон Дмитерко, який також був василіянином, запропонував відновити навчальний заклад. Та не вчительський інститут, а катехитично-педагогічний факультет при Івано-Франківському теологічно-катехитичному духовному інституті. В останньому навчалися хлопці та чоловіки, які готувалися до священства. Декрет Владики Софрона Дмитерка про заснування факультету датується 1991 роком.

– Як тоді відбувалося навчання?

– Навчання проводили сестри-василіянки частково в монастирі, а частково катехити навчалися з майбутніми священниками. Загалом ми – «мандруючий» факультет (сміється). Бо за час свого існування катехити навчалися у різних приміщеннях. Зокрема в будівлі теперішнього монастиря отців василіян на Майзлях, орендували зал в Управлінні бурових робіт. Заняття також проводилися в приміщенні колишньої художньої школи. Згодом провід над факультетом взяли сестри-мироносиці, бо сестри-василіянки відкрили католицьку школу.

Стаціонарне навчання тривало чотири роки. У момент заснування факультету та в подальші кілька років було дуже багато охочих студіювати. На кожному курсі було 120-160 студентів. Переважаюча більшість — жінки та дівчата з Прикарпаття, Тернопільщини, Буковини, Львівщини. Були навіть студентки із Донеччини. Із 2006-го року в нас лише заочне трирічне навчання. Це зумовлено вимогами часу. Навчання відбувається очно або онлайн кожну другу п’ятницю і суботу місяця. Іноді вчимося двічі на місяць. Щороку маємо 60-70 студентів.

– Хто ваші студенти?

– Насамперед – це віруючі люди віком від 18 і до 60+ років, які прагнуть самі більше навчитися та дізнатися про Бога, правди віри, Церкву, та передати свої знання іншим. Наразі на факультеті навчається 61 особа. Серед студентів є демобілізовані та діючі Воїни. А серед випускників багато вчителів, лікарів, медсестер, дружин священників, сестер монахинь, є матері діючих та загиблих Героїв.

Хочу зазначити, що зарахування майбутніх студентів відбувається за результатами співбесіди та тестування з основ християнської віри. У нас всі вчаться добре і ще ніхто не був відрахований за неуспішність. Буває лише, що студенти з певних причин, як і в інших закладах освіти, беруть академвідпустки і згодом повертаються до навчання.

– Що вивчають майбутні катехити?

– На першому курсі – предмети догматичного та біблійного богослов’я, основи християнської віри, філософські предмети, педагогіку, психологію, катехитику. На другому курсі додається Христологія, Маріологія, Тринітологія. На третьому курсі є велика увага до практики. Зокрема вивчають практичну катехизу, методи активізації навчання учнів, працю з молоддю, організацію біблійних гуртків на парафіях. Важливою є і сімейна катехиза, наших студентів навчають, як працювати з родинами. До речі, практичну частину часто викладають наші випускниці, які вже мають великий та успішний досвід роботи.

Коли ще у нас був стаціонар, то студенти ставили театральні вистави на духовну тематику і їздили з ними по парафіях нашої Архієпархії. Думаю, що ми відновимо добру практику. Зараз у нас є краєзнавчі поїздки. Ми відвідуємо цікаві святі та історичні місця Прикарпаття, Тернопільщини, Львівщини, Волині.

– Де працюють ваші випускники?

– Після третього року навчання студенти здають випускні іспити та отримують диплом, що визнається Церквою, та, на жаль, не державою. Хоча професія «катехит» внесена в класифікатор професій. Тобто сама професія державою визнана. Щоби отримати диплом державного зразка, можна вступати в академію Івана Золотоустого на магістратуру.

Загалом наші випускники працюють на парафіях. Проте багато приходили до нас, уже маючи певну освіту та професію. Чимало й продовжують працювати, де працювали: у школах, лікарнях, на різних підприємствах, в органах державної влади. Катехизацією займаються паралельно. Адже не таємниця, що не всі парафії можуть вповні оплачувати працю катехитів.

Є, звісно, чимало парафій, де катехизація на дуже високому рівні, де є катехитичні школи, в яких є кілька класів та кілька катехитів. Там працюють з різними віковими групами дітей, підлітків, молоді, дорослими. Також наші випускники активно долучаються зараз до допомоги ЗСУ: організовують та проводять з дітьми і молоддю на парафіях благодійні ярмарки, відвідують воїнів в лікарнях, малюють малюнки на фронт, допомагають готувати їжу для бійців, плести сітки.

Знаходять працю колишні наші студенти і за кордоном. Там також працюють катехитами в українських парафіях. А одна наша випускниця працює на державній роботі капеланкою у США в службі-порадні для людей, які опинилися у важких життєвих ситуаціях.

– Існує стереотип, що катехит — це особа, яка готує діток до Першої Сповіді та Святого Причастя…

– Це помилкове уявлення, бо катехизувати треба не лише діток, але й підлітків, молодь, дорослих. Також зараз на парафіях є й біблійні гуртки. Для керівників цих гуртків є окреме навчання. Та багато з керівників є катехитами. Адже керівником біблійного гуртка може стати людина, яка має богословську освіту. Ще один актуальний напрям роботи катехитів — літні церковні табори. Там, звісно, є аніматори, але добре, коли там разом зі священником є й катехит.

– Які плани розвитку факультету на наступні роки?

– Далі удосконалювати і напрацьовувати нові напрямки праці катехитів, бо маємо багато життєвих викликів, пов’язаних з війною. Отож катехитам треба долучатися до роботи з рідними бійців, які воюють, які зникли безвісти чи загинули; із демобілізованими Воїнами, які зазнали втрат здоров’я, з дітьми Воїнів. Загалом, якого служіння потребує церква, до того ми й будемо долучатися.

– Насамкінець, пані Галино, яким був Ваш особистий шлях до катехитики і як Ви стали деканом факультету?

– В Івано-Франківській Архієпархії я вже працюю 24 роки. Мене сюди запросив Владика Софрон Мудрий і запропонував відповідати за освітній напрям. За фахом я — вчителька історії, працювала і працюю в Івано-Франківському ліцеї №13. Я свого часу навчалася на катехитичних курсах, які організовувала катехитична комісія єпархії. Чому на курсах? Бо там, зазвичай вчилися вчителі, які працювали і студіювати на стаціонарі катехитично-педагогічного факультету не мали змоги. Посаду декана я обіймаю з 2015-го року. Окрім цього, я є головою Архієпархіальної комісії у справах освіти і виховання.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ

Джерело