Наставництво — це добровільна, регулярна та безоплатна діяльність фізичних осіб, громадських і благодійних організацій, спрямована на розвиток особистісного потенціалу людини з урахуванням її індивідуальних потреб і особливостей.

Закон «Про наставництво» формує цілісну правову основу для цієї діяльності. Він визначає, хто може бути наставником, які категорії дітей і молоді мають право на наставника, як саме організовується їхня взаємодія, які органи відповідають за супровід, облік, оцінку ефективності. Він також вводить поняття індивідуального та корпоративного наставництва, описує процедуру взаємодобору, супервізії та договірного оформлення наставництва.

Особливо важливо: вперше на рівні закону організація наставництва визначається як окрема соціальна послуга, що охоплює процедури пошуку та взаємодобору кандидатів у наставники, їх підготовки, подальшого супроводу і супервізії.

Цей законопроєкт — логічний крок у реалізації Стратегії забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки, зокрема її стратегічної цілі 5 — налагодження соціальних зв’язків для успішної інтеграції дітей та молоді у життя громад.

Хто може мати наставника

Закон чітко визначає повний перелік осіб, щодо яких може здійснюватися наставництво:

дитина-сирота;

дитина, позбавлена батьківського піклування;

дитина, яка має батьків, перебуває у складних життєвих обставинах та/або зарахована на цілодобове перебування до закладу різного типу і форми власності та підпорядкування;

дитина з числа осіб, визначених статтями 10 і 101 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”;

дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів і має відповідний статус;

дитина, яка була депортована та/або примусово переміщена внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України;

дитина з сім’ї, яка перебуває у складних життєвих обставинах.

малолітня або неповнолітня вагітна жінка, яка перебуває у складних життєвих обставинах;

одинока мати (батько) віком до 23 років, яка (який) перебуває у складних життєвих обставинах;

особа віком від 18 до 23 років з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

особа віком від 18 до 23 років, яка проживає (перебуває) у закладах різного типу, форми власності та підпорядкування і перебуває у складних життєвих обставинах.

Як організовується наставництво

Організація наставництва визначена соціальною послугою.

Соціальна послуга з організації наставництва включає:

пошук і залучення потенційних наставників;

навчання кандидатів у наставники;

надання висновку про можливість здійснення наставництва;

взаємодобір кандидата у наставники та особи, щодо якої здійснюється може  здійснюватися наставництво;

супровід і супервізію наставників;

моніторинг наставництва ;

інформаційну роботу з популяризації наставництва.

Хто може бути наставником

Наставником може бути особа, яка:

досягла 21 року;

пройшла підготовку із здійснення наставництва;

отримала позитивний висновок;

уклала договір про наставництво.

Закон також встановлює вичерпний перелік осіб, які не можуть бути наставниками, зокрема, через судимості, позбавлення батьківських прав, залежності або стан здоров’я.

Обов’язкова умова — договір

Наставництво здійснюється винятково на підставі письмового договору.

Закон визначає:

сторони договору;

перелік істотних умов;

строк дії;

підстави для продовження або розірвання.

Гарантії та контроль

Закон закріплює:

принципи добровільності, конфіденційності, індивідуального підходу та забезпечення найкращих інтересів особи;

права осіб, щодо яких здійснюється наставництво;

систему супроводу та супервізії наставників;

повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

фінансування за рахунок державного та місцевих бюджетів і інших не заборонених джерел.

Ухвалення закону створює єдину правову рамку для розвитку наставництва в Україні й переводить наставництво з практики окремих ініціатив у системну державну політику із чіткими правилами, відповідальністю та контролем.

Джерело