Кілька хвилин тому йому відірвало стопу "пелюсткою". «Кекс» повз крізь високу траву й не міг стримати сміху.
Ставлячи руку на чергову ділянку землі, сховану під травою, спецпризначенець раз по раз ловив себе на думці: а раптом там – ще одна протипіхотна міна. І ця думка здавалася йому неймовірно смішною.
Історія спецпризначенця 144 центру Сил спеціальних операцій про рух попри все – у матеріалі від «Української правди».
