Системна криза водопостачання: 12 років деградації на окупованій Луганщині

15 лютого 2026 року окупаційні інформаційні ресурси повідомили про обмеження подачі води через низький рівень у резервуарах насосної станції. Повністю припинено водопостачання в Артемівську та Зоринську, суттєво скорочено подачу в Перевальську та селах району, а також в Алчевську.

Фактично значна частина тимчасово окупованої Луганщини знову залишилася без води. І це відбувається в умовах, коли в багатьох містах вона роками подається лише кілька годин на добу або з перервами у кілька днів.

Чергове обмеження лише підтверджує глибоку й хронічну кризу, що триває з 2014 року.

РУЙНУВАННЯ І ВТРАТА СТІЙКОСТІ

У 2014 році під час активних бойових дій були пошкоджені ділянки магістрального водогону «Західна фільтрувальна станція – Луганськ», насосні станції та лінії електроживлення. У 2015–2016 роках неодноразово зупинялася робота Петровської насосної станції через обстріли та перебої з електроенергією.

Кожна зупинка означала повне припинення водопостачання для десятків населених пунктів. Відновлення здійснювалося в оперативному порядку, без модернізації та заміни зношених вузлів.

У перші роки окупації система втратила резерв стійкості. Повноцінної реконструкції окупаційна влада «лнр» не проводила, тому інфраструктура почала працювати в аварійному режимі, а зношеність мереж із кожним роком лише зростала.

АВАРІЇ ЯК ПОСТІЙНИЙ РЕЖИМ

У 2015–2021 роках аварії стали регулярними. Фіксувалися прориви магістральних труб великого діаметра, зниження тиску через втрати води, зупинки водозаборів унаслідок перебоїв з електропостачанням.

У 2018 та 2020 роках великі пошкодження водоводів залишали без води Алчевськ, Брянку, Перевальськ і прилеглі села. Подачу відновлювали частково, вводили погодинні графіки, однак системного оновлення мереж не відбувалося.

Після початку повномасштабної російської агресії у 2022 році ситуація різко погіршилася. Частина об’єктів зазнала нових руйнувань, насосні станції залишилися без належного резервного енергоживлення.

У 2023–2025 роках фіксувалися аварійні відключення через вихід з ладу електрообладнання, критичне зниження рівня води у водосховищах та зношеність трубопроводів. Узимку додатковим фактором ставали перемерзання мереж і пошкодження через низькі температури.

ГУМАНІТАРНИЙ ВИМІР І ПЕРСПЕКТИВА ВІДНОВЛЕННЯ

Для мешканців це означає постійну невизначеність. Люди змушені накопичувати воду під час коротких періодів подачі або користуватися привізною. Проблеми з водопостачанням впливають на роботу лікарень, освітніх закладів і житлового фонду.

Якість води також викликає занепокоєння через зношеність мереж і відсутність модернізації систем очистки.

Обмеження 15 лютого є закономірним наслідком багаторічної деградації. Криза формувалася з 2014 року через руйнування інфраструктури, відсутність інвестицій і системного управління.

Повноцінне вирішення проблеми можливе лише після деокупації території та комплексної реконструкції системи водопостачання відповідно до сучасних стандартів безпеки та енергетичної стійкості.