«Коли випадає рідкісна нагода побувати вдома, у Каневі, я обов’язково йду на Тарасову гору
- Автор допису: Укренерго
«Коли випадає рідкісна нагода побувати вдома, у Каневі, я обов’язково йду на Тарасову гору. Сиджу там, дивлюсь на Дніпро і згадую пророчі слова Кобзаря: "Борітеся – поборете!". Це мій головний меседж всім українцям: не втрачайте надію, готуйтеся до випробувань. І знайте: світло обов’язково переможе темряву». Так про свої принципи у житті й роботі розповідає пан Олександр, провідний інженер з релейного захисту та електроавтоматики НЕК «Укренерго».
У професії Олександр вже багато років, але зізнається: нинішні умови роботи стали справжнім випробуванням на міцність. Працювати доводиться у люті морози, коли температура на вулиці опускається до мінус 20, а в розбитих ворогом приміщеннях підстанції тримається на рівні мінус 8. «Складно не лише людям, а й техніці. Кабелі на морозі сильно замерзають, а чутливе електронне обладнання працює на межі можливостей. Ми стоїмо, гріємося коло пари обігрівачів, "хекаємо" на руки, щоб зігрітися. П’ємо чай – і знову до роботи: з 8 ранку і до пізнього вечора», – розповідає наш колега.
Упродовж кількох днів Олександр працював на іншому об’єкті, допомагаючи підняти його з руїн після чергового російського обстрілу. Втім, думками постійно повертався на рідну підстанцію, де на нього з нетерпінням чекає друг – кіт Тигра. Він – справжня «дитина війни»: його знайшли зовсім маленьким у захисних габіонах. А крім того, Тигра – син кішки Ази, яка прожила на підстанції 10 років, включно із періодом окупації у 2022-му. «Аза встигла передати Тигрі свою мудрість: він дуже чемний, до обладнання не лізе, нічого не псує. Зате став справжньою грозою для мишей – цієї осені встановив рекорд з полювання. А ще Тигра – дуже соціальний. Йому сумно самому, тож він завжди чекає на людей, лягає на стіл і ніби щось «розповідає». Я називаю його нашим маленьким «ППО». Звісно, це жарт, але він дійсно працює як живий оберіг для хлопців», – з теплом розповідає Олександр.
Попри втому та холод, колега не втрачає оптимізму. Він переконаний: ворог марно сподівається зламати українців темрявою. «Вони думають, що якщо заберуть у нас світло, то ми здамося. Але ми вже проходили це у 2022-2023 роках. Зима не вічна, вже скоро обов’язково прийде весна, і це додає сил у щоденній праці», – каже Олександр.
У професії Олександр вже багато років, але зізнається: нинішні умови роботи стали справжнім випробуванням на міцність. Працювати доводиться у люті морози, коли температура на вулиці опускається до мінус 20, а в розбитих ворогом приміщеннях підстанції тримається на рівні мінус 8. «Складно не лише людям, а й техніці. Кабелі на морозі сильно замерзають, а чутливе електронне обладнання працює на межі можливостей. Ми стоїмо, гріємося коло пари обігрівачів, "хекаємо" на руки, щоб зігрітися. П’ємо чай – і знову до роботи: з 8 ранку і до пізнього вечора», – розповідає наш колега.
Упродовж кількох днів Олександр працював на іншому об’єкті, допомагаючи підняти його з руїн після чергового російського обстрілу. Втім, думками постійно повертався на рідну підстанцію, де на нього з нетерпінням чекає друг – кіт Тигра. Він – справжня «дитина війни»: його знайшли зовсім маленьким у захисних габіонах. А крім того, Тигра – син кішки Ази, яка прожила на підстанції 10 років, включно із періодом окупації у 2022-му. «Аза встигла передати Тигрі свою мудрість: він дуже чемний, до обладнання не лізе, нічого не псує. Зате став справжньою грозою для мишей – цієї осені встановив рекорд з полювання. А ще Тигра – дуже соціальний. Йому сумно самому, тож він завжди чекає на людей, лягає на стіл і ніби щось «розповідає». Я називаю його нашим маленьким «ППО». Звісно, це жарт, але він дійсно працює як живий оберіг для хлопців», – з теплом розповідає Олександр.
Попри втому та холод, колега не втрачає оптимізму. Він переконаний: ворог марно сподівається зламати українців темрявою. «Вони думають, що якщо заберуть у нас світло, то ми здамося. Але ми вже проходили це у 2022-2023 роках. Зима не вічна, вже скоро обов’язково прийде весна, і це додає сил у щоденній праці», – каже Олександр.
Дякуємо колезі за його незламний дух та неймовірну самовідданість у ці холодні дні. Завдяки таким фахівцям – українська енергосистема неодмінно вистоїть. Незламність не згасає!