22 лютого, в останній день перебування у Бразилії, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав разом із єпископами Постійного Синоду, звершив Архиєрейську Божественну Літургію в храмі Святого священномученика Йосафата у Прудентополісі. Спільно з ними співслужили митрополит Куритибський Володимир Ковбич та єпископ Прутентропольської єпархії Мирон Мазур. У богослужінні взяли участь духовенство митрополії, представники різних парафій та місцеві вірні.

Перед храмом Патріарха привітали парафіяни на чолі з парохом. У своєму слові він нагадав, що цими днями минає чотири роки від початку повномасштабної агресії росії проти України.

«І хоч ми далеко від України, але наші серця відчувають біль її народу. Молимося і разом із вами переживаємо ці важкі роковини. Ми свідомі, дорогі владики, що для вас було нелегко у теперішньому часі відвідати нас. Але ми радіємо змозі пізнати і почути від вас благословенне слово, за що ми вам дуже дякуємо», — сказав парох храму.

У проповіді Предстоятель наголосив, що спільна молитва є знаком глибокої духовної єдності між Україною та Бразилією: «Ми всі відчуваємо, що разом переживаємо хвилину радості. Ми переживаємо унікальну історичну зустріч. У цій зустрічі Україна і Бразилія обіймаються разом. Наша матірна Церква з Києва обіймає свою дочку тут, у Прудентополісі. Це радість зустрічі, яка дає нам досвідчити, що ми — великий народ понад 60 мільйонів осіб українського походження, розсіяних по світу, але об’єднаних у Церкві, у родині Ісуса Христа»

Відтак Блаженніший звернувся до євангельського уривка, який, за його словами, глибше розкриває духовний зміст радості від зустрічі з Богом:

«Ми щойно чули, як через читання Євангелія сам Господь промовив до нас. Ми чуємо, як Ісус шукає своїх перших учнів. Каже нам Євангелист, Ісус знайшов Филипа і каже йому: „Іди за мною“. Цікаво, що тут ми бачимо образ Бога, який шукає людину. Не людина шукає Бога. Ні, ініціатива належить саме йому. Він шукає мене. І мені особисто каже: „Іди за мною“».

«У цих простих словах, — зауважив проповідник, — Бог відкриває сенс своєї місії і глибоку суть християнського покликання. Бути християнином — означає бути учнем Ісуса Христа. У Євангелії ми чуємо, що Ісус є Син Божий, у якому є повнота життя і спасіння. Саме через прихід до нас у тілі Сина Божого, який став сином людським, Бог сповняє свою обіцянку Божому народові. Пророк Єремія каже: „Боже, наверни нас, і ми вернемося додому. Боже, знайди нас, і ми спасемося“».

Відтак Блаженніший наголосив, що бути християнином — означає дозволити Богові себе знайти: «Так стається у кожній нашій особистій життєвій дорозі. Каже Христос: „Не ти мене вибрав, але я тебе. Не ви мене покликали, але я вас вибрав, покликав і настановив, щоб ви йшли і плід принесли“. Ініціатива завжди належить Йому. А бути християнином, бути учнем Христовим, означає дозволити Богові мене знайти. Означає почути запрошення і йти за Христом».

Він також процитував надпис з ікони Христа, зображеного на іконостасі храму: «Я не знаю, чи ви бачили, що написано на тій відкритій книзі, яку тут Ісус Христос тримає перед вами вже більше, як 130 років. Давньослов’янською мовою там сказано: „Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу“. Це — поклик. Прийдіть. Ви не є сиротами, ви є спадкоємцями Божого Царства».

Окрему увагу він звернув на значення єпископа для Церкви та вірних: «Там, де є єпископ, там є Церква. Єпископ як наслідник апостолів є той, який відкриває небо для свого народу. Він є той, який сповняє місію апостолів — шукати людину для Бога. Ви, дорогі отці, є іконою тих апостолів, зібраних довкола Ісуса Христа. А весь Божий народ — це ті, кого ви разом назбираєте тут на землі для Царства Небесного».

Патріарх наголосив, що навіть у часі післясвітових війн, різних хвиль еміграції, коли українці роз’їхалися по цілому світу — «від степів Канади до лісів Бразилії і Аргентини», як Божий народ, вони не залишилися як вівці без пастиря:

«Господь Бог послав до вас місіонерів, отців, сестер, в кінці єпископа, для того, щоб ніхто з вас не почув себе забутим, покинутим, але пережив радість бути віднайденим Богом».

Далі Блаженніший поділився, що прибув як свідок зраненої, але нескореної України. Нагадавши про наближення четвертої річниці повномасштабної війни, він сказав: «Сам факт, що я сьогодні тут, — це чудо. Чотири роки тому російські танки стояли за 20 кілометрів від нашого Патріаршого собору у Києві. Там проходила межа між життям і смертю. Я живий завдяки українським воїнам — юнакам і дівчатам 20–25 років, які своїм життям врятували столицю України й відвоювали частину нашої землі».

Він подякував за молитву й підтримку України, відзначивши: «Ми бачили тих дітей, які кожного разу, як приходять на катехізацію, моляться за дітей в Україні. Вчора один хлопчик мене питав: а в Україні ще багато дітей? Я кажу: дуже багато. Але моліться за них. Вчора нам так було зворушливо почути з уст молодої дівчини: „Ми так любимо ту Україну, якої ніколи не бачили“».

На завершення Блаженніший закликав вірних берегти традиції та культуру, але передусім — «ніколи не загубити найбільший скарб, з яким приїхали сюди ваші прабатьки — скарб християнської віри, адже саме віра є джерелом радості й надії».

Після Літургії було зачитано Патріаршу грамоту єпископу Прудентопольської єпархії Мирону Мазуру з нагоди 20-ї річниці єпископської хіротонії. Блаженніший подякував владикам, духовенству, монашеству, катехитам, молоді та дітям:

«Дякую вам за те, що підтримуєте свого єпископа. Бо секрет успіху цієї єпархії є в єдності і взаємній підтримці».

Він також відзначив, що мав нагоду пересвідчитись, що українські парафії повні молоді та дітей: «Господь Бог продовжує плодити, шукати і кликати. Але, дорогі душпастирі, дбайте, аби всіх тих покликаних належно супроводжувати».

Звертаючись до батьків, Предстоятель додав: «Дякуємо за те, що берете за руку своїх дітей і приводите на катехизації, а також за те, що зберігаєте традиції і разом творите українську католицьку Церкву. Дякуємо, що молитеся за Україну. Нам допомагаєте. Нас підтримуєте. І до широкого бразилійського суспільства говорите правду про те, що сьогодні діється в Україні».

Від імені митрополита та вірних у Бразилії Блаженнішому подякував владика Мирон Мазур: «Ми мали дуже гарні моменти: разом сміялися, ділилися досвідом. Ваша Церква тут у Бразилії є з вами і вас обіймає. Щиро вам дякуємо».

Богослужіння завершилося спільним виконанням «Боже великий, єдиний». Далі вірні й духовенство процесійно вийшли на площу, де заспівали Державний гімн України перед пам’ятником Тарасу Шевченку на площі України, вшанували загиблих захисників і помолилися за тих, які сьогодні на фронті стримують ворога, творять простір життя і майбутнього.

Фото — Deborah Sedor

Департамент інформації УГКЦ

Джерело