”Дванадцять років тому Україна стала на шлях спротиву. Чотири роки тому – у повномасштабній війні ми всі прокинулися в іншій реальності. І з того часу кожен день – це іспит на міцність.

Ми подорослішали як держава. Загартувалися як нація. Навчилися жити в умовах, які колись здавалися неможливими. Ми пам’ятаємо кожного, хто не повернувся. Їхні імена в історії країни. Їхня відвага в наших серцях. Їхня жертва – це відповідальність для нас жити гідно й не зрадити того, за що вони боролися. Ми дякуємо тим, хто сьогодні в строю. Хто тримає оборону. Хто рятує. Хто підтримує. Хто працює без гучних слів, але з великою любов’ю до України. За ці 12 років ми зрозуміли головне: нашу силу не вдасться знищити ракетами. Нашу єдність не розірвати страхом. Нашу віру не стерти пропагандою. Ми втомлюємося – але не здаємося. Сьогодні важливо не лише пам’ятати, а й тримати стрій кожному на своєму місці. Підтримувати армію. Підтримувати одне одного. Працювати для майбутнього. Виховувати дітей у любові до своєї землі. Берегти людяність. Україна стоїть. І стоятиме. Бо її тримають люди.

Разом сильні.

Разом до перемоги!”-Ярослав Коминський

Джерело