😢"Я чула звуки виходів, які були буквально за 500 метрів від моєї роботи"

Мешканка Маріуполя Наталія Смирнова 25 лютого поїхала на роботу до сусіднього селища Сартана. Вона згадує – там вперше почула близькі звуки війни.

"Я чула звуки виходів, які були буквально за 500 метрів від моєї роботи. Дуже злякалася…закрила своє місце роботи, забрала важливі документи, речі, які можуть знадобитися, якщо місце роботи згорить, та поїхала додому. Досить «веселий» момент був: уже коли їхала в трамваї, то відчула, що ногам холодно, подивилася на них і виявила, що в капцях. Коли я злякано прибирала місце роботи, збирала речі, документи, забула перевзутися з капців в тепле взуття. Я поїхала додому в капцях, а теплі черевики так і залишилися на роботі", – згадує Наталія

🥺У перші дні маріупольці ще жили надією, що це ненадовго, що скоро все закінчиться. Та обстріли ставали дедалі інтенсивнішими, наступ російських військ ішов з усіх боків. До лікарень почали масово надходити поранені мирні жителі.

🩺🩸Лікар-анестезіолог Обласної лікарні інтенсивного лікування Єлизар Гранков згадує, що перші дні були «пекельними». Увесь персонал працював безперервно. Тоді ще були світло, вода, медикаменти. Але з кожним днем ситуація погіршувалася.

"Працювали хірурги, травматологи – змінювали один одного і не зупинялися. Але з часом кількість персоналу зменшилася приблизно на 60%: через постійні обстріли люди просто не могли дістатися до лікарні. Ті 40%, хто залишився, фактично жили на роботі", – розповідає лікар

Бували дні, коли через операційну проходили 30 – 40 пацієнтів. Щодня привозили тих, кого ще можна було врятувати, і тих, чиї життя обривалися вже в стінах лікарні❤️‍🩹

😔Місто поступово занурювалося в темряву війни. Зникли світло й вода, закінчувалися їжа та ліки. Виїхати було неможливо – Маріуполь опинився в повній облозі.

Джерело: m86.city