У суботу, 28 лютого, владика Ярослав, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, разом із духовенством та вірними здійснив паломництво до Свято-Успенської Унівської Лаври, де відслужив поминальні богослужіння за упокій душі владики Юліана Вороновського з нагоди 13-ї річниці його переставлення.

У своєму слові владика Ярослав наголосив на значенні спільної молитви та пам’яті про свого наставника. «Сьогодні ми з вами зібралися з нагоди світлої пам’яті владики Юліана, щоб соборно помолитися за упокій його душі. Минуло вже тринадцять років відтоді, як владика переставився від нас у Господі. Стоячи у світлі його пам’яті, ми дякуємо Богові за дар його служіння і просимо, щоб ті зерна, які він посіяв, принесли плід у нашому житті та служінні», – зазначив єпископ.

Єпископ звернув увагу на біблійний заклик пам’ятати наставників і наслідувати їхню віру. «Пам’ятайте про своїх наставників, і дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру», – процитував він Послання до Євреїв (13. 5-8) та додав, що цей заклик є «запрошенням до глибокого богословського споглядання того, чим є справжня жива віра і як вона здатна преобразити не лише окрему людину, але й цілий народ. Наслідувати віру наставника – це набагато більше, ніж просто механічно копіювати його вчинки чи тільки захоплюватися його чеснотами. Це означає перейняти той самий дух синівської довіри до Небесного Отця, яким жив владика Юліан».

Характеризуючи життєвий шлях владики Юліана, архиєрей підкреслив його вірність у часи переслідувань. «Життя владики Юліана було розгорнутою книгою Божого провидіння, сторінки якої писалися в найскладніші періоди нашої багатовікової історії. Він належав до того покоління, яке пройшло через страшне горнило випробувань, переживши панування трьох різних окупаційних режимів», – підкреслив єпископ.

Крім цього, владика Ярослав зупинився на духовній мужності архиєрея, сформованій у підпільній Церкві. «Скласти чернечі обіти у часи жорстоких атеїстичних гонінь було актом найвищої духовної мужності та цілковитої самопожертви. Владика Юліан глибоко усвідомив ту євангельську істину, що справжня свобода полягає у перебуванні з розп’ятим і воскреслим Христом», – наголосив він.

Говорячи про особисті риси владики Юліана, єпископ відзначив його молитву та смирення. «Його молитва ніколи не була просто формальним виконанням правила чи обов’язком; вона була його духовним диханням, самим способом його життя. Ті, хто мав велике щастя знати його особисто, спілкуватися з ним, назавжди запам’ятали цю особливу рису владики. Він безупинно молився за свою паству, за священників і за наш «стражденний народ»», – зауважив владика Ярослав.

Особливий акцент архиєрей зробив на любові владики до свого народу та готовності приймати страждання за інших. «Я готовий терпіти, лише б моєму народові було добре», – навів він слова покійного єпископа та підкреслив, що це було виявом його пастирської відповідальності.

Згадуючи період виходу Церкви з підпілля, владика Ярослав відзначив вплив владики Юліана у розбудові церковних структур. «Владика Юліан став одним із тих стовпів, на яких почала стрімко розбудовуватися відроджена церковна структура. Ставши ректором відновленої Львівської Духовної Семінарії, він вкладав усю свою душу і досвід у формування нового покоління українських священнослужителів», – наголосив єпископ.

На завершення владика Ярослав закликав наслідувати віру та любов свого наставника в теперішніх випробуваннях. «Він залишив нам у спадок приклад життя, повністю відданого Богові. Він навчив нас, що найбільше диво, яке може вчинити людина, – це бути людиною в нелюдських обставинах», – підсумував владика.

Пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії 

ФОТОРЕПОРТАЖ

Автори світлин: Надія Попадинець, Мирослав Ющишин

Джерело